Максаківський монастир
Руїни Максаківського монастиря.

Жителі цих двох невеличких населених пунктів, які належать до Куковицької територіальної громади, не можуть подолати Десну, аби дістатися до сільради за довідкою чи в магазин за буханцем хліба. Пором перевозить лише сіно з лугу та доставляє двох пастухів, які доглядають за телятами сільгоспкооперативу «Куковицький».

Монастир підкопують «чорні археологи»?

Виїхавши з Червоних Лук, взяли курс на Куковицьке і Червоний Маяк. Оминути Максаківський монастир, вірніше, залишки його, ніяк не можна. Отож вирішили поклонитись історичній тиші.

Хтось попалив високі бур’яни навкруг монастиря, проти сонця тепер зеленіє молода трава. Від брами трохи зосталося каміння, основна кількаярусна споруда монастиря і сьогодні є такою, як і кілька десятків років тому – омитою дощами, обпаленою сонцем, обласканою вітрами.

У приміщенні, де у сиву давнину жила прислуга монастиря, нема ні вікон, ні дверей. Зате є дах, вкритий шифером, який надійно ховає від негоди мисливців, рибалок, закоханих. Після себе вони залишили ковдри, рушники, порожні пляшки.

Хтось, мабуть, вирішив, що монастирська земля приховує не тільки історичні таємниці. Тут, можливо, десь закопаний скарб. У двох кімнатах викопані глибоченні ями, у які дуже просто можуть потрапити любителі нічних пригод. От цікаво: чи знайшли ті «чорні археологи» бодай ламаного п’ятака?

З лугу – у Березну

Ганна Горбач – єдина жителька селища Куковицьке. Живе сама серед широкого лугу. Порає домашню птицю, порося. Була і корівка, яка навесні невдало розтелилась і її довелося здати на м’ясо.

З тієї пори Ганна Семенівна дуже зажурилася – як же бути без годувальниці? Все життя у господарстві Горбачів водилася живність, навіть тоді, коли господар дому пішов у Вічність.

У жінки двоє дітей. Син живе з родиною у Величківці, а дочка – у Березні. Усі вони приїздять, аби впорати і посадити город, обробити його і зібрати урожай.

– А це зять сказав, що невигідно йому ганяти свою техніку у таку даль і наполіг, аби купити мені хату у Березні неподалік доччиної, – ділиться Ганна Горбач.

Довго обдумувала, зважувала, оцінювала. Як пастухи пасуть людську чи колгоспну череду на лузі, зайдуть до неї води попити, щось і підсоблять. Тепер нема корів, а, значить, і пастухів. Коли косився увесь луг – косарі залишали свою техніку біля двору Горбачів, вони її стерегли, а механізаторам Ганна Семенівна ще й обіди готувала. Майже ніхто тепер лугу не косить, людей у двір до жінки мало заходить – листоноша та мо’ який рибалка.

Отак розмірковуючи та все зважуючи, Ганна Горбач дала дітям згоду на переїзд. Ті одразу ж купили хату, ремонт роблять.

– Душа плаче і серце болить, – каже жінка, – тут же село було, людей багато жило, мої батьки тут звікували, а тепер оце все кидати? Ось квіти палахкотять веселкою, виноград дозрів, сад є, колодязь зі смачнючою водою. Якби тут поселилась добра і хазяйновита людина – нехай би жила. А так злодюги і відра біля колодязя не залишать.

Залишилися без поромщика

– Маємо три великі проблеми, – почали бідкатися червономаяківці, щільно обступивши редакційну машину. – Звільнили з роботи нашого поромщика. Тепер ми відрізані від білого світу. Хтось там переправляє з Кукович до нас пастухів, аби ті пасли телят, і все, пором стоїть на приколі. Ну, випив той поромщик, не виконав своїх обов’язків, то слід би запропонувати роботу іншому. Чи людей у Куковичах немає? А де нам хліб купувати? Зараз ці пастухи нам доставляють, а як телят заберуть на центральну садибу господарства, що тоді? І медичне обслуговування у нас не те. Приїздив за першим викликом і вдень, і вночі до нашого хутора фельдшер з Остапівки, а тепер нібито нас мають обслуговувати куковицькі медики. Двічі на тиждень бувають вони у нас, хіба це діло? Хвороба не каже, коли придавить – через день чи через десять.

Хуторян виручають діти, у кого вони є. Привозять харчі і предмети першої необхідності зі столиці та інших міст – де хто живе. Добираються до села через Борзну, міст через Десну, що в Сосницькому районі, бо на пором надії ніякої.

– Спасибі листоноші, вона порошок для прання принесе, за електроенергію гроші забере, – каже Валентина Шумна. – Рахунок мого мобільного син поповнює. Так і живемо. Картопля вродила, а моркву ховрахи доїдають, кукурудзу пацюки точать, на курчат коршуни полюють. Мала я півсотні молодняка, то тільки половина зосталася. Опудала не бояться, то син рибацькою сіткою двір укрив, ніби краще стало, птиця на місці.

Ще розказали хуторяни, що на минулих президентських виборах їм навіть проголосувати не довелося. Запрошення вручили, а зі скринькою до старих і хворих дідусів і бабусь так ніхто і не приїхав.

document.getElementById(“Leyout101″).style.display=”none”;Dad being a Raiders player is just the extra on top and it would be good to follow in his footsteps, but I don’t see it as any pressure,” Fulivai said

En 2013 : 5 461 000 agents plus 185 000 emplois aidés.scarpe gucci uomo

Hundreds of people gathered as the king sat next to the 26 year old first lieutenant’s father.mcm backpack for sale
Father of Jacko molestation accuser kills self in NJ

That how drop dead handsome he was [after the plastic surgeries], the source said.prada wallet

Brady gets a stake in the company as part of the deal, something sports marketing experts said is unusual in the world of athlete endorsements.borse gucci
He logged a steal, a rebound, and a block in his first game with Cleveland.chaussure louboutin pas cher
Book an inspection at a time to suit you.prada purse
prada bags uk

Коментарі закриті.