Користь від заходу «Єдина родина Чернігівщини», котрий був проведений в Мені 26 серпня, видалася автору більш ніж сумнівною.

 

Традиція підміни понять і жонглювання пріоритетами залишилася нам в спадок від сумнозвісної Комуністичної партії Радянського Союзу. Для того, щоб розвивати суспільство та країну, необхідні знання та вміння і наполеглива праця. А от для вшанування пам’яті потрібен лише пафос.

Звісно ж, для тих, хто був і залишився “нічим”, доступне лише друге, тому всі їх зусилля зосереджувалися саме на вшануванні загиблих та власному піарі на цій основі. Саме заради піару, котрий дає змогу отримувати посади, і втягують представники політичних сил батьків загиблих в свої дійства, роблячи при цьому ставку на емоції, а не на стратегічну розумність.

Більше того, докладаються зусилля для всілякого приниження і знищення розумності! Ось координатора Єдиного волонтерського центру Ірину Березинець обурило питання про те, за що полягли воїни (Ч.1 37-43)? Невже ми не знаємо, за що вони полягли, – запитує присутніх координатор. І сама відповідає: “за те, що сьогодні не насилують наших дітей, за те, що сьогодні не грабують наші будинки”, судячи з усього, маючи на увазі російських окупантів.

Ось так відбувається витіснення проблематики за межі відповідальності українців, мовляв, вині десь там, далеко, винен хтось, а не ми. І що нам потрібно робити, щоб нас не насилували і не грабували? Зрозуміло, вшановувати батьків загиблих воїнів!

Ні, категорично ні! Насамперед, якщо хочемо вижити, необхідно дбати про стан нашого суспільства, його здатність створити потужну, сучасного рівня державу та навести в ній лад. Раніше все патріотичне виховання зводилося до вшанування переможців у Другій світовій війні. А в цей час корупціонерами розкрадалася Україна, знищувався її економічний та безпековий потенціал, керівні посади заповнювалися агентурою Кремля. Проти України велася тиха, гібридна війна, котра потім переросла в гарячу. І ми, замість протистояння тій гібридній війні, підтримували її. Чому? Бо так були привчені з дитинства, бо на емоційному рівні нам подобалося бути прихильниками перемоги фашизму “братнього” нам російського народу над фашизмом німецьким.

Коли відсутня стратегічна розумність, коли вона десятиліттями винищувалася репресіями і голодоморами комуністичного режиму, тоді розпочинається вакханалія емоційних вподобать. І дуже часто подобається нам те, що руйнує та вбиває нас, наших дітей і Україну в цілому.

Ось далі Ірина Березинець говорить начебто вірні речі (Ч.1 38-25): “тому що вони не просто пішли за землю, будинки і за квартири, вони пішли також за відносини між людьми, за іншу державу, за яку вони мріяли і за яку ми зараз мріємо разом з вами”. Чудово, пані Ірино, давайте придивимося до вас і, вслухуючись у ваші виступи, спробуємо побачити ту державу, про котру ви мрієте!

Уважно подивіться відео, шановні користувачі, і спробуйте знайти обурення нерозумністю вибору українцями посадовців-корупціонерів, спробуйте знайти намагання позбутися в Україні дикунського впливу російської, рабовласницької за своєю суттю, антикультури. Спробуйте, і ви отримаєте абсолютно протилежний результат.

Скажіть, шановні, що робить на цьому заході та урочисто виступає звинувачений в корупційних діяннях Геннадій Примаков? Кажете, судом ще не доведена його вина, тому він вважається невинним? Так, не доведено. Але ж не доведено і його невинуватість! При цьому він з Гайдукевичем робить все можливе для затягування судового процесу. Те, що ми обираємо на посаду людину, котрій пред’явлене дуже тяжке звинувачення у злочині проти суспільства та держави, ставить діагноз всім нам, нашій толерантності до корупції, до знищення нашої держави, знищення нашого та наших дітей життя. Це те головне, котре визначає наше воєнне сьогодення і наше майбутнє. При цьому мені абсолютно байдуже, подобається Примаков громаді та батькам загиблих, чи ні.

Друге питання. Скажіть, шановні, що робить на цьому заході представник церкви Московського патріархату Василь Томишин? Мені він теж подобається, але це не стає підставою для толерантного ставлення до представника структур, котрі зумовлювали і зумовлюють знищення України та українців. Не раз казав і йому, і благочинному Василю Дендаку про необхідність залишити ворожу, по відношенню до України Московську церкву. Марно. А й дійсно, навіщо це їм? Прихожан та пожертв вистачає, на урочисті заходи представники держави запрошують, навіщо їм помісна українська церква чи перехід до Київського патріархату?

Ще одна тема, це тема об’єднання. Послухайте як, приміром, про це говорить Василь Томишин (Ч.1 47-30). Звісно, всі за об’єднання, і патріоти України, і сепаратисти, і російські окупанти, і ваш покірний слуга, всі за об’єднання. От тільки критерії для об’єднання у всіх різні. Таке об’єднання, про яке мріють сепаратисти та російські окупанти, означає смерть для України та українців. І коли Василь Томишин закликає до терпіння та об’єднання, уникаючи ведення мови про основу такого терпіння та об’єднання, то виникає бажання відправити його з такими закликами до тих, хто своєю нетерпимістю намагається знищити Україну та українців. А от менян варто вчити докорінно протилежному, нетерпимості до всього, що знищує Україну. До речі, автору вбачається, що саме така нетерпимість покликала Вадима Жеребила на Євромайдан і на захист Батьківщини від окупантів. Втім, не тільки його. Подивіться останнє відео, особисто я категорично проти єднання з показаними в ньому персонажами, стануть себе поводити як цивілізовані люди, потім поговоримо і про об’єднання, ні – нехай їдуть до Путіна з Кирилом.

Отже, на завершення знову про пріоритети. Якщо зосередимо свої зусилля на побудові сучасної суспільної культури, сучасного суспільства та відповідної йому держави, то матимемо все: і дбання про батьків загиблих, і відсутність нових загиблих, і відсутність війни, і заможне життя, все будемо мати. Але це все можна створити винятково на раціональній, далекоглядній основі. А педалювання дуже сумнівних емоційних вподобань та виведення на перший план дбання про батьків загиблих і вшанування самих загиблих не забезпечить саме по собі створення такої якості суспільства та держави, котрі б робили очевидними для будь-кого недаремність жертв полеглих.

Прошу до перегляду:

А оце скопійоване з інтернету відео про тих, з ким об’єднуватися, у відповідності до закликів Василя Томішина, навряд чи варто:

 

Коментарі закриті.