Яких тільки звинувачень щодо продажності не довелося чути на свою адресу вашому покірному слузі. Будь-яких, окрім звинувачень в слугуванні інтересам людей.

Втім, це й зрозуміло, вся наша пострадянська суспільно-політична культура основана на обранні собі пана та слугуванню йому з розрахунку на отримання крихт з барського столу.

А що ж то за барський стіл? Звісно ж, наше національне багатство, котре ми тим панам віддаємо в управління. Власне, мова йде про дуже погану модифікацію монархії та кріпосного права. Погану, тому що монарх чи власник кріпаків хоч якось був зацікавлений у турботі про благо підлеглих, звісно ж, дбаючи про них не з гуманістичних міркувань, а виключно як про інструмент забезпечення свого благополуччя.

Нинішні ж пани обираються не довічно, а на певний термін. Відповідно, жодного інтересу дбати про людей у них немає. Як то кажуть, обдурив, обрався, нацарював і втік. Янукович тому гарний приклад.

Втім, то добре, що звинувачують у продажності. Це свідчить про те, що намагання всіляко прислужитися пану і отримати від знищення країни якихось крихт засуджується суспільною думкою, хоча і є загальноприйнятою нормою поведінки.

Погано, що відсутня інша культура – слугування спільним інтересам та отримання гарного життя за рахунок створення країни високого рівня розвитку і використання всіх позитивів проживання в ній.

А як в сучасних умовах створити успішну країну? Шлях тільки один – відмовитися від панування фактичних монархів та засилля іншого панства і перейти до такої форми державного устрою як республіка. Республіка – це коли люди визначають не царів та панів, котрі ними керуватимуть, а свої спільні цінності та інтереси, сформульовані в закони.

Ось тут ми і підходимо до визначення ролі таких людських обранців як народні депутати.

Нині у повній відповідності з примітивною пострадянською культурою ми обираємо собі панів, котрі з бюджету нам обіцяють дати коштів для ремонту будинку культури, асфальтування доріг, подібне. Начебто вигідно, але такий виключно споживацький підхід цілком закономірно закінчується руйнацією держави, вимиранням населення, військовими агресіями та іншими бідами.

А як по іншому, більш ефективно?

Сучасне ефективне управління країною доступне лише населенню досить високого рівня суспільно-політичної культури. Такого рівня, котрий дозволяє обирати не пана над собою, а безпосередньо норми суспільної поведінки. І не тільки обирати, а й власними зусиллями забезпечувати їх дотримання. При цьому народні обранці з всевладних панів перетворюються в звичайнісіньких технічних виконавців людської волі.

Власне, мова йде про те, що сьогодні прийнято називати цивілізованістю, європейськістю. Мова йде про те, що здатне привести народ до щасливого успішного життя.

Проте на сьогодні ми бачимо зачароване коло. Люди, з їх пострадянською культурою, прагнуть обирати собі панів. Цілком закономірно з’являється відповідна людським бажанням і пропозиція – кандидати в пани. А який пан має бути? Звісно ж, заможний! Що джерелом тієї заможності, як правило, є пограбовані люди та держава, нікого не цікавить.

Як розірвати це коло порочного попиту і пропозиції? Тільки шляхом підвищенням суспільно-політичної культури населення. Найперше, для цього потрібне доведення до людей найповнішої інформації про кандидатів та їх діяльність. По друге, і це головне, доведення до людей критеріїв оцінки кандидатів.

Ідеальний на сьогодні кандидат, стратегічно ідеальний – це той, котрий працює і працюватиме на розвиток населення до рівня громадян.

Важливий кандидат – це той, котрий бореться за свободу, недопущення переходу панування обранців до жорсткого рабовласницького ладу.

Поганий кандидат – це той, котрий прагне бути паном над людьми, керувати ними і суспільними справами з допомогою наказів та примусу. При цьому байдуже, як ті накази виглядають формально – законами Верховної Ради чи рішеннями місцевого самоврядування.

За великим рахунком, практично всіх кандидатів в народні депутати варто було б забракувати як таких, котрі не є здатними швидко перетворити населення в громадян та спільними зусиллями всієї нації створити успішну країну і забезпечити щасливе життя в ній. Оскільки ж політика – це мистецтво можливого, то доводиться визначатися з тим, що є.

Якщо пригадати минулі парламентські вибори, то на загальному фоні суттєво вирізнявся Олег Ляшко. Вирізнявся дуже активним і відкритим спілкуванням з виборцями. Як саме це було, можна подивитися переглянувши мої тодішні відеоматеріали. Мабуть, саме завдяки цій прогресивності, в порівнянні з іншими, Олег Ляшко і отримав більшість голосів та став народним депутатом від нашого округу.

Чи виявилося цього достатньо? Ні, обрання до парламенту Олега Ляшка не позбавило Україну проблем. Внаслідок зради Януковича виник Євромайдан, а потім розпочалася і війна. Тепер пан Олег твердить, що йому потрібна вся повнота влади в країні, посада Президента та більшість в парламенті, тобто 226 депутатів від Радикальної партії. Навряд чи таке прагнення можна вважати корисним для України. До чого призводить концентрація влади в руках одного чоловіка чи вузького кола осіб – ми бачимо по Росії.

Наше майбутнє, і в цьому автор даного тексту абсолютно переконаний, за об’єднанням всієї нації навколо спільних цінностей та інтересів, сформульованих в законах.

Можливо, сьогодні більшість і не здогадується про те, для чого потрібна Верховна Рада та народні депутати. Можливо, варто періодично нагадувати, що народні депутати мають обиратися для формалізації обговорених, взаємоузгоджених та схвалених народом законів. А якщо вони щось приймають поза розумінням, бажанням та волею народу, то їх, по аналогії з давниною, доречніше звати 450 тиранами.

Що ваш покірний слуга робитиме під час цієї виборчої компанії? Найперше, намагатиметься показати виборцям кандидатів, котрі балотуватимуться по нашому виборчому округу. Щодо критеріїв їх оцінки, то вони викладені в цьому дописі.

Можливо, хтось побажає оприлюднити інші критерії оцінки кандидатів в народні депутати. Що ж, оприлюднюйте, будемо аналізувати, визначати найбільш доцільні для нашого спільного виживання і розвитку. Але що точно можна твердити, так це те, що ми не маємо копіювати поведінку бездумних аборигенів, здатних продати свою територію і своє та своїх дітей майбутнє за дешеве намисто та інші брязкальця.

І ще. Автор не може здогадатися, хто з кандидатів коли приїздить і де проводить зустріч в Мені. Будь ласка, повідомляйте, звісно, якщо зацікавлені в публічності. Мої контакти: tregube@ukr.net, 0975290961, 04644-22454, Сергій Трегубенко.