Вікторія Надточей лікує пацієнтів не тільки пігулками, а й піснею
Вікторія Надточей.
Ця дівчина народилася і зросла у Величківці, та Макошине, де нині вона живе і працює, знає краще, ніж своє рідне село. Чи буває таке? Ще й як!

Коли у переповненому Будинку культури Макошине проходив конкурс «Весняна леді-2014», серед шести його учасниць помітно виділялася дівчина-сніжинка у білій сукні – скромна, елегантна, з сонячною осяйною посмішкою. Поводилася на сцені невимушено, впевнено. І досягла визнання прискіпливого журі – Леді Конгеніальність.

Захотілося більше дізнатися про учасницю. Як виявилося, Вікторія після закінчення Новгород-Сіверського медичного училища отримала направлення до Макошинської лікарні. І уже третій рік вона працює фельд­шером екстреної невідкладної допомоги (медицини катастроф). А якщо цю посаду назвати простіше, то Вікторія Сергіївна є фельдшером «швидкої допомоги».

– Нинішній рік видався насиченим на виклики, – каже медик. – Людям дошкуляють серцево-судинні захворювання, артеріальний тиск. У пацієнтів віком 30 – 40 років зростає кількість різного роду травм… Звичайно, мене як людину це дуже непокоїть і засмучує, а як медика зобов’язує своєчасно і професійно надати невідкладну допомогу, аби потерпілому повернути здоров’я, а іноді і життя.

Не без гордості Вікторія Надточей зазначила, що у лікарні машина «швидкої допомоги» завжди на ходу, колектив водіїв підібрався професійний і надійний.

– За роки роботи у селищі я досконало вивчила усі вулиці, провулки, – посміхається фельдшер, – адже по-іншому працювати не можна, має бути справді екстрена і ефективна робота. Іноді навіть місцеві працівники лікарні питають у мене, де та чи інша вулиця.

Ще Вікторія Надточей за сумісництвом працює медсестрою (на півставки) у паліативному відділенні лікарні. Пацієнти тут особливі – іноді навіть зовсім і не хворі, а немічні або ж такі, що у холодну пору року не можуть самі собі дати раду. От і зимують у лікувальному закладі за певних умов.

– Було їх 30, а на літо залишилось десять, – каже Вікторія Сергіївна. – Дехто пішов у свою хату, когось забрали родичі. Є й такі, що просто не захотіли виконувати правила внутрішнього розпорядку у лікарні, бо тут не дозволяється дружити із «зеленим змієм», а комусь дуже цього хочеться. От і пішли від нас. Однак і таких своїх пацієнтів ми тримаємо у постійному полі зору.

Коментарі закриті.