Найперше, величезна вдячність Фонду міжнародної солідарності Польщі та його представнику в Україні Павлу Косту. Справа навіть не у фінансовій допомозі, хоч і вона, мабуть, важлива. Головне висловлене у поговірці: з ким поведешся, того і наберешся. Тобто, вважаю вкрай корисними для нас культурні контакти з нашими цивілізованими західними сусідами.
Ну а тепер, як то кажуть, про наших баранів. Звісно, в переносному сенсі цього слова.
Сформовану культуру в людині не приховаєш, вона все одно проявиться в найнесподіваніших ситуаціях. Так от, апарат Менської міськради і його світогляд сформований очільником Геннадієм Примаковим. Відповідні і стереотипи поведінки, незалежно від того проявляються вони на свідомому чи підсвідомому рівні.
Переглядаючи відео зверніть увагу на поведінку Наталії Гончар. Після того, як промову проголосила вона та заступник міського голови Тетяна Вишняк, після того, як подякували Геннадію Примакову за сприяння у створенні даної тренажерної зали, Наталія Гончар запросила всіх йти до тих тренажерів.
Я шокований! Я розумію, що замість об’єднувати всіх заради загального блага Примаков налаштовує колектив на його одноосібне возвеличення, я все розумію. Але навіть я не очікував що все так жахливо деградувало.
Не зміг змовчати, втрутився. Спочатку згадали, що в числі присутніх є і представник Польщі, а потім йому і слово надали. Втім, дивіться самі:
Вважаю, що наслідки керування Примаковим міськрадою і особливо її апаратом настільки жахливі та незворотні, що такі як Наталія Гончар вже ніколи не зрозуміють, що їх найняли для слугування громаді а не Примакову. У всілякому випадку рівень мого оптимізму недостатній для позитивних очікувань.
На стіні висить велике фото недозасудженого Примакова з квітами біля якоїсь бабусі. А в мене перед очима бабусі, котрі на землі торгують домашньою городиною біля Троїцького ринку, щоб заробити копійку собі на ліки. Ні навісу, ні столиків, ні лавочок. Сидять бабусі на землі і дякують Примакову, що він сьогодні не примусив поліцію їх розганяти. Що я після цього думаю про Геннадія Примакова та Наталію Гончар, краще і не питайте.
До речі, з великим задоволенням поспілкувався з представником Фонду міжнародної солідарності Польщі Павлом Костом на тему суспільного розвитку. Але про це окремий матеріал.
