sobaki

Бровки, Шарики та Полкани стережуть наші обійстя, бавлять дітей, а комусь і капці в зубах приносять. Ми любимо собак. Проте, коли чужий чотирилапий друг на вулиці зненацька обгавкує нас кількома десятками децибелів чи клацає зубами коло самісінької литки – яка там любов! Такі випадкові зустрічі призводять до страху, ненависті, психологічних, а інколи й фізичних травм.


Бродячих відловлюють

– Те, що по місту зараз бігають цілі зграї собак – болюча проблема, – каже заступник міського голови Іван Дубина. – Цікаво, що більшість із них мають власників, чимало собачок – у нашийниках. Раніше бездомних псів у Мені відловлювали приїжджі спеціалісти з Чернігова, зараз цим двічі на тиждень займається місцева людина. За минулий рік відловлено 94 тварини, причому кожна така процедура коштувала міському бюджету близько 60 гривень.

Бувають випадки, коли «під роздачу» потрапляють і домашні песики. Їхні власники, засмучені через зникнення волохатих улюбленців, телефонують до міськради з обуренням: де мій собака? Але хіба не хазяїн має знати відповідь на це питання? Стовідсоткову гарантію безпеки може дати лише належне утримання тварини. Буває так, що господарі не мають чим або просто не хочуть годувати, тож випускають собак на вулицю. Цілком імовірно, що одного дня на тварин там чекатиме спеціаліст із відлову.

Відчувають небезпеку


– Вуличних собак ми вимушені присипляти, хоч це і не гуманно по відношенню до братів наших менших, – визнає Іван Павлович. – У нас, на жаль, нема коштів на притулок для бродячих тварин. Коли ми бачимо загрозу життю чи здоров’ю людей, наш обов’язок – у першу чергу вжити заходів для захисту населення. Ніхто ж не хоче, щоб нас чи наших дітей кусали та лякали безпритульні собаки.

Коли у міськраді отримують сигнал про те, що у певній частині міста з’явилася зграя агресивних псів, туди направляють спеціаліста з відлову. Проте впіймати хвостатих не так просто: вони неначе відчувають загрозу на відстані і швидко ховаються чи втікають.

Сказ не лікується

Про це нагадує хірург-ординатор центральної райлікарні Михайло Туров.

– Якщо вас покусав собака, навіть свій чи сусідський, краще звернутися по медичну допомогу, – радить Михайло Анатолійович. – Якщо протягом 15 днів із кусючою твариною все в порядку – підстав для хвилювання нема. Коли ж ви дізналися, що вас вкусила тварина, хвора на сказ, слід неодмінно робити щеплення. Курс із шести щеплень триває три місяці і дає гарантію одужання. Антирабічну сироватку купують державним коштом.

– До лікаря слід звернутися після будь-якого контакту із хворою твариною, навіть якщо на вас лише попала слина, – наголошує Михайло Анатолійович. – Адже зараження може статися через мікротріщинки на шкірі людини. Хворі, які вчасно не звернулися до лікаря та у яких вже проявилися ознаки захворювання на сказ, надії на одужання не мають.

Протягом 2009 року з підозрою на зараження сказом до хірургічного відділення ЦРЛ звернулося 38 осіб, з них 12 мали рани, спричинені покусами. За 2010 рік зафіксовано вже 13 звернень, у п’яти випадках люди були покусані.

І поговоріть

– Якщо на вас напав собака, вважайте, що ви вже отримали психологічну травму, – каже психолог ЦРЛ Ольга Андрієнко. – Особливу небезпеку такі випадки становлять для дітей, адже сильний переляк може призвести до заїкання чи енурезу. У моїй практиці був випадок, коли після нападу дитина панічно боялася будь-якої собаки, довелося провести реабілітаційний курс із 10 занять, щоб хлопчик позбувся набутої фобії.

– Якщо ви, скажімо, їдете на велосипеді, а за вами женеться собака, не варто втікати чи розмахувати ногами, – радить Ольга Миколаївна. – Це тільки роздратує пса і врешті він вас покусає. Краще зупинитися, подивитися тварині в очі, можна навіть заговорити з нею. Якщо собака не скажений, він навряд чи вкусить. Головне – вгамувати емоції та не боятися, адже собаки, як відомо, відчувають страх на відстані.

Коментарі закриті.