Звісно ж, насамперед мене цікавить доля Менської громади. Цікавить тому, що як сам до неї належу, так і багато гідних людей.

Суд для громади

Суд для Менської ОТГ найжорсткіший і найсправедливіший з усіх можливих. І, головне, найневідворотніший, уникнути його ніяк не вдасться.

Вирок – витрачання суспільних коштів на всілякі забавки замість розвитку, руйнація економіки, втрата ресурсів (включно з земельними), втеча дітей за кордон тощо. Ім’я суду, котрий так жорстко судить Менську ОТГ, – життя.

Провина Менської ОТГ

Звісно ж, ніхто з менян не побажає визнати свою провину, адже, за їх словами, від них нічого не залежить. В їх бідах, в тих, що вже настали, і в тих, котрі їх чекають попереду, винен хтось, але тільки не вони і не ті, за кого вони голосували. Так тому, що визнання винними тих, за кого вони голосували, означає визнання власної вини і необхідність її спокутувати, хоча б зусиллями по відстороненню від управління своїх обранців. А цим займатися дуже не хочеться, нехай краще руйнується своє життя та життя своїх дітей.

Втім, частина дітей зможе втекти до тих народів, котрі здатні не допускати таких помилок, а якщо й допустять, то негайно їх виправляти.

Паразитування на відсутності розумності та волі громади

Якщо громада втрачає, то хтось це втрачене набуває. У всілякому випадку хоча б розвіює по вітру на своє розважання. В даному випадку це голова Менської ОТГ, радикальна більшість в раді та набраний Примаковим апарат.

Щодо тих депутатів, котрі не входять в радикальну більшість та долучилися до неї, то вони можуть не бути співучасниками за єдиної умови – категоричного відмежування від дій більшості і апарату та докладання зусиль до виправлення стану справ.

Засоби масової інформації

Громаді було показано частину тієї негативної діяльності, котрою займається міськрада під керуванням Примакова. Перерахую тільки найголовніше, стратегічне, те, що робить можливою всю іншу негативну діяльність.

Стратегія руйнації життя громади

Найперше, це повна невідповідність діяльності міськради Закону України “Про місцеве самоврядування”. Самоврядування, як такого, в Меській ОТГ і духу немає. Члени громади повністю відсторонені від прийняття рішень. Більше того, абсолютно нічого не робиться для розвитку людей до здатності організовувати своє життя з допомогою самоврядування. Натомість використовується режим так званої “радянської влади, влади рад”. Це такий режим, коли управління справами громади здійснюється тими обранцями, котрі згідно закону мають лише виконувати волю громади.

Міськрада на чолі з Примаковим діє без взаємодії не тільки з самою громадою, а й іншими управлінськими структурами демонструючи зневагу як до районної ради, так і до держави. Подивіться яке відношення до найвищого місцевого представника держави у Мені – голови райдержадміністрації:

Безконтрольність

Підміна самоврядування владою голови ради і підконтрольної йому більшості в раді разом з апаратом має єдину мету – позбутися контролю з боку громади. В результаті бюджет громади виявляється практично власністю голови і його команди, у всілякому випадку з’являється можливість повністю ним розпоряджатися. Те ж саме можна сказати і про правовідносини. Цілком закономірно в таких умовах безконтрольності ресурси громади в першу чергу використовуються на власні потреби Примакова та його команди. Мається на увазі як матеріальне збагачення, так і задоволення власних забаганок.

Просто перелічу дещо, що ніколи не стане предметом уваги, приміром, бюджетної комісії на чолі з радикалом Бутенко.

Це відсутність наглядової ради при КП “Менакомунпослуга”, це відсутність аналізу програних в судах міськрадою справ та сплати судових видатків і різних штрафів (одні тільки 72 тисячі штрафу за недбалість у оформленні будівництва злощасного фонтану чого варті – а це ж краплина в морі).

Це відсутність ретельного громадського та фахового аналізу всіляких проектів. Приміром, комісія на чолі з Бутенком нізащо не проаналізує та не знайде винних у тому, що замість будівництва водогону кошти були витрачені по суті на “пшик”, на будівництво неймовірно дорогих зупинок.

Комісія на чолі з Бутенком нізащо ретельно не проаналізує втрати громади від безглуздої щодо інтересів громади діяльності міськради в земельних питаннях.

Не проаналізує ця комісія і ефективність міжнародної співпраці Менської міської ради, не оприлюднить суму витрат на відрядження, фуршети і тому подібне, не озвучить ту користь, котру реально отримала громада від цих міжнародних дружб.

Також згадана комісія не проаналізує в цілому ефективності діяльності апарату разом з Примаковим і не пояснить доцільність виплат їм не те що премій, надбавок та інтенсивностей, а й самої зарплати. Я переконаний, що Примаков, Стальниченко та інші до кінця життя мали б компенсувати Менській громаді нанесені ними збитки, а не те що отримувати від громади заробітну плату.

Цей перелік можна продовжувати практично до вичерпності всіх питань, котрими займалася міськрада на чолі з Примаковим.

Корупція

Що тримає Примакова на посаді в умовах, коли йому першою інстанцією проголошено вирок за корупцію у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією? Думаю, що єдине – можливість подальшого корупційного збагачення за рахунок менської громади.

Примаков зараз робить все можливе, щоб уникнути свого обов’язку перед громадою довести свою невинність. Від винесення вироку 5 травня 2018 року Чернігівський апеляційний суд не може винести рішення по апеляційній скарзі Примакова. Більш ніж півтора року Примаков перебуває у стані і недозасудженого і не виправданого. Якщо невинний, то чого боїшся рішення того суду. до котрого звернувся з апеляційною скаргою?

На цей раз настала черга хворіти у Валерія Гайдукевича. Наступне засідання 6 лютого:

Громада мовчить, таке враження, що її все влаштовує. Щодо депутатів, то спробую оцінити їх здатність діяти на захист інтересів громади після завтрашньої сесії міськради. Сподіваюся, що хоч і з величезним запізненням, Примакову буде оголошена недовіра.

Щодо ж громади, то я поважаю її право на самознищення. Звісно, самознищення громади мені не подобається, але нічого зробити всупереч волі людей не можу.

Сумно…