Сьогодні в Мені  відбулися заходи з нагоди 74-ої річниці визволення Менщини від нацистських окупантів та Дня партизанської слави.

Присутні вшанували загиблих визволителів Менщини та захисників України біля обеліска Слави, Алеї Героїв. Потім в художній галереї директор музею Віталій Крутий  провів “Годину історії” –  огляд виставки, присвяченої 100-річчю Української революції та біографії Симона Петлюри.

DSCN0101
DSCN0103
DSCN0104
DSCN0105
DSCN0106
DSCN0107
DSCN0108
DSCN0109
DSCN0110
DSCN0111
DSCN0112
DSCN0113
DSCN0114
DSCN0115
DSCN0116
DSCN0118
DSCN0119
DSCN0120
DSCN0121
DSCN0123
DSCN0131
DSCN0138
DSCN0139

Виставка «Симон Петлюра. 1879–1926» створена спільними зусиллями Музею Української революції 1917–1921 років та Українського інституту національної пам’яті. Відвідати виставку можна до 13 жовтня. Виставку можна відвідати за домовленістю з працівниками музею. Телефон музею 3-13-17. Вхід 5-10 грн. Час: 8.00 – 17.00год. Перерва на обід 13.00 – 14.00 год. Крім суботи та неділі.

 

В експозиції унікальні документи – оригінали листів Симона Петлюри, фотографії, альбоми. Багато архівних матеріалів, серед яких – оригінал листа Муравйова Леніну від 28 січня 1918 року про взяття Києва, документи, що заперечують причетність Петлюри до єврейських погромів, – натомість є написаний ним заклик до повстанців їх припинити. Тут і прижиттєві часописи, в яких працював Петлюра, нагрудні знаки, зброя, матеріали його соратників, а також документи про його вбивство у Парижі.

Всього на виставці три сотні експонатів, половина яких – з архівів Національного музею історії.

Петлюра – перший серед українських лідерів, кого російський більшовизм знищив як один із символів Української революції. Його ім’я досі оповите міфами й сфальшованими звинуваченнями, покликаними дискредитувати не лише самого Петлюру, а й ідею державної незалежності України.

Історична довідка.

Симон Васильовия Петлюра народився 22 травня 1879 р. у Полтаві в родині полтавських міщан козацького походження Василя й Ольги Петлюр. Спочатку вчився у церковно-парафіяльній школі, потім – у Полтавській духовній семінарії. Зі студентських років брав активну участь в українському суспільно-політичному житті. У 1900 р. вступив до Революційної української партії (РУП). 1903-го, рятуючись від переслідувань тогочасної влади, виїхав на Кубань, де включився в організацію українського руху. Тут його ув’язнили і відправили до Катеринодара (нині – Краснодар РФ).

Протягом 1906–1917 рр. як редактор та журналіст популяризував українську політичну думку в низці друкованих видань: «Селянин», «Вільна Україна», «Рада», «Україна», «Украинская жизнь».

Після формування в червні 1917 року першого уряду УНР очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил.

Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду.

У травні 1919 р. очолив Директорію УНР. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Робив усе можливе, аби запобігти єврейським погромам.

Слово «петлюрівщина» на довгий час стало вживатися на означення боротьби за незалежну Україну. Постать Симона Петлюри викликала острах у комуністичного режиму. 25 травня 1926 р. у Парижі його розстріляв більшовицький агент Самуїл Шварцбард.

Коментарі закриті.