На жаль, не в кожному великому селі Менщини є пожежна служба. Як загориться щось – сусіди виручають, які мають своїх пожежників. Серед таких і Куковичі, де пожежно-сторожова охорона працює з 1969 року. Мінялися її працівники і керівники, однак ПСО врятувала не одне життя, не один дім, не одну господарську будівлю.

У куковицьких пожежників є свій раритет – автомобіль 1969 року випуску. Дарма, що він такий древній і запас води у нього всього півтора куба, але автівка ще як виручає, коли «червоний півень» клюне чиюсь садибу.

Ось минулого літа якісь «добродії» кинули у суху нескошену траву недопалок чи сірник – і загорівся луг поблизу Червоного Маяка, що за Десною. Вітер гнав гарячі язики полум’я до села, люди бу­ли в тривозі.

Самовіддана і мужня робота пожежників Анатолія Мороза, Михайла Захарченка і Володимира Пономаренка увінчалася успіхом – вогонь, який злизував на своєму шляху не тільки траву, а й усе живе в ній протягом тижня, відступив. Вогнеборці і днювали, і ночували на лузі, просили свою машину-ветерана не підвести – аби не заглухла, не зламалася, щоб колеса не повідпадали.

Начальник пожежно-сторожової охорони Микола Болва каже, що умільці місцевого сільгоспкооперативу дають життя ще одній машині, переробляючи її з бензовоза на пожежну:

– Це авто вміщатиме п’ять кубів води, що знач­но прискорить у майбутньому гасіння вогню.

Пожежна команда у Куковичах надійна і відповідальна. Ледарям і випивохам у ній місця нема.

– Я пишаюсь кожним бійцем, – каже Микола Степанович. – Разом з тими, що боролися з вогняною стихією за Десною, відмінно виконують свої обов’язки Михайло Болва, Микола Лавський. Вони готові будь-якої миті стати у двобій з лихом не тільки у своєму селі. Виїжджали на гасіння пожежі у сусідні села, навіть і в Мену.

Пожежно-сторожову охорону у селі утримує сільгоспкооператив «Куковицький». Рятувальники вчасно отримують зарплату, мають достатньо пального і запасних частин для автомашини. Раніше ПСО знаходилася в центрі села, а коли постала потреба у відкритті пекарні, то пожежники отримали приміщення на дільниці механізації.

– Усе б нічого, – каже Микола Болва, – та наші бійці не мають спеціального спорядження, вогнезахисного одягу. Працюють на ліквідації пожеж у повсякденному вбранні. Якби нам спонсора де такого віднайти як у Макошине, де хлопці мають надійне закордонне обмундирування – взуття, костюми, шоломи, рукавиці…

Коментарі закриті.