На свята будинок 90-столітнього ветерана може залишитися без газу
У Березні газівники погрожують відрізати газ Василю Розі. Тому самому, який кілька десятиліть тому доклав чимало зусиль, щоб голубе паливо прийшло у селище.
Публікації із тегом: "ветеран"
Фронтовик зі Стольного у 90 років читає без окулярів
Сімдесят років минає від Дня Перемоги над нацизмом в Європі. Микола Іванович Черевко зі Стольного й досі не може без сліз згадувати той час. Переживши страшну війну, пройшовши крізь пекло, ветеран болісно сприймає новини з Донбасу. Фронтові дороги Попри поважний вік, дідусь добре пам’ятає події більш як 70-річної давнини, згадує назви населених пунктів, дати, прізвища побратимів. – Мобілізували мене навесні[Читати далі……]
Життя всупереч болю
Павло Білик повернувся в Ушню з війни після тяжкого поранення. Фронтова рана так і не загоїлася повністю, з нею він і живе все своє довге життя. Живе так, як і воював – з доблестю і гідністю. Інвалідом себе не визнав Старший лейтенант Білик був мінометником 178-ої бригади танкового корпусу у складі третього Прибалтійського фронту. Обороняв Москву, звільняв Польщу і Німеччину.[Читати далі……]
Фронтовик зі Стольного всім серцем переживає за сьогоднішніх захисників України
Сімдесят років минає від Дня Перемоги над нацизмом в Європі. Микола Іванович Черевко зі Стольного й досі не може без сліз згадувати той час. Переживши страшну війну, пройшовши крізь пекло, ветеран болісно сприймає новини з Донбасу. Фронтові дороги Попри поважний вік, дідусь добре пам’ятає події більш як 70-річної давнини, згадує назви населених пунктів, дати, прізвища побратимів. – Мобілізували мене навесні[Читати далі……]
В гостях у менського ветерана
Все менше залишається свідків тієї страшної війни. І тому ще ціннішими стають їхні спогади. Напередодні Дня Перемоги працівники дитячої бібліотеки разом зі своїми активними читачами, учнями 4-А класу школи ім. Т.Г. Шевченка, завітали в гості доветерана Полторака Петра Семеновича. – повідомляє РДА. Петро Семенович розпочав розповідь зі спогадів про своє босоноге дитинство, яке було дуже схоже дитинство малого Сашка з[Читати далі……]
Дев’яноста зима Ганни Іванівни
Жителька Мени – учасник бойових дій, інвалід першої групи Великої Вітчизняної війни Ганна Пастушок відзначила 90-річчя. Ой, доленько-доле… Її родове коріння – у Дягові. А в Мені виросли діти, тут чимало років відпрацювала на консервному заводі в часи його розквіту. Зараз уже сили не ті, а ще ж років два тому невелику грядку картоплі сама доглядала, сама й копала. Не[Читати далі……]
Іван Бурий з Гусавки домагається встановлення статусу учасника бойових дій
Інвалід Великої Вітчизняної війни Іван Бурий уже кілька років намагається отримати статус учасника бойових дій. На його думку, має усі підстави для цього. Іван Гаврилович писав листи багатьом народним депутатам, до прокуратури і обласного військкомату з проханням посприяти йому, однак чинне законодавство не на його стороні. Юний розвідник У вересні 1943 року радянська кавалерія вигнала з Локнистого і Гусавки нацистських[Читати далі……]
Петро Гаврик розповів про важке дитинство
Наш край відзначає 71-у річницю визволення від німецько-фашистських загарбників. Учасники бойових дій, ветерани і очевидці страшного лиха зустрічаються із шкільною юнню і розповідають їй про той сумний відрізок історії нашого району. Очевидець Великої Вітчизняної менянин Петро Гаврик поспілкувався з п’ятикласниками Менської районної гімназії. Він згадав, як, будучи другокласником, дізнався про початок війни. А ще розповів, якою була наша Мена у[Читати далі……]
Михайло Галушко був командиром взводу, стахановцем і майстром на всі руки
На своєму віку він пізнав голод і холод, воєнне лихоліття і радість у мирній праці та батьківстві. Ази науки і чужі вівці Михайло Кирикович народився у далекому 1917-му у Степанівці. У батька, Кирика Харитоновича, і матері, Тетяни Лаврентіївни, дітей було шестеро. Трудилися всі до сьомого поту, було у їхньому господарстві усього багато – і землі, і худоби, і птиці. –[Читати далі……]
Микола Кроха під час війни був розвідником, але згадувати про ті роки не любить
Миколі Зіновійовичу виповнилося 90. Радо приймав у день ювілею гостей і був у прекрасному гуморі. Юність Миколи Крохи з Мени обпалила війна. Воювати йому довелося на першому Білоруському фронті, був розвідником. Про його хоробрість, сміливість і відвагу свідчать бойові нагороди – ордени Червоної Зірки та Слави. А ще медалі «За відвагу», «За визволення Варшави», «За бойові заслуги», «За перемогу над[Читати далі……]
Михайлу Коту виживати допомагають добрі люди
Голодне дитинство, обпалена війною юність – усе довелося пережити Михайлу Васильовичу. З війни повернувся хоч і зраненим, однак живим. Ще і досі зберігає бойові відзнаки за героїзм, сміливість і відвагу. У селі жити – треба рано вставати і пізно лягати, аби був лад на городі, у хаті і у дворі. Саме так і жило подружжя Михайла Васильовича і Наталії Іллівни.[Читати далі……]
Своє вісімнадцятиріччя зустрів у госпіталі
Коли хлопчаком виправляли мене «по хліб», намагався піти якомога раніше. Дуже цікаво було, очікуючи черги, послухати оповідки «дідів» (деяким із них тоді ще й по 60 не виповнилося) про війну. А солдатів Великої Вітчизняної у моїй рідній Данилівці тоді було багато… На сьогодні залишився в живих лише один, останній. Щорс-Казань-Мінськ Призвали Дмитра Строгого, як і більшість однолітків 1926 року народження,[Читати далі……]
Найстрашніше було на початку
Микола Іващенко зі Слобідки на фронт потрапив в 1943-му, вже після визволення Чернігівщини. Було йому тоді 18. Воювати довелося на 1-му Білоруському фронті, згодом у Прибалтиці, Фінляндії. Розповідає, що початок бойового шляху був для нього найстрашнішим: – Я ж тоді – молодий, необстріляний – далі Слобідки своєї ніде не бував, крім сільської роботи, нічого не бачив. І досі пам’ятаю своє[Читати далі……]
«Трохи підучили, як гвинтівку тримати та протигаз натягувати – і на фронт»
Довге життя прожив після Великої Вітчизняної макошинський ветеран Микола Пархоменко. А й досі інколи вночі приходять спогади про ту страшну битву. І знову неначе здригається земля, гримить бій, а він подає своєму бойовому побратиму снаряд і вірить, що повернеться живим додому. Він за неї бачить, вона за нього – чує Понад 60 років прожили у парі подружжя Пархоменків. І, дякувати[Читати далі……]
Володимир Михуля брав участь у штурмі Берліну
Війна забрала життя 275 жителів Ушні. Серед полеглих у боях – батько Володимира Михулі, Микола Єрмолайович, дядьки – таткові брати Андрій, Пантелій, Єрмолай, Охталемей… Володимиру Миколайовичу судилося повернутися з війни хоча і зраненим, але живим. Від Японії до Прибалтики Володимир Михуля – корінний ушнянець. Тут народився, охрестився і тут знадобився. В армію його взяли, коли вже тривала війна. – Потрапив[Читати далі……]
Дід попросив у Бога поранення – і воно врятувало йому життя
Анна ОЛЕЩЕНКО. м. Київ. “Історична правда”. Мій дід, фронтовик, інвалід Великої вітчизняної війни, Олещенко Михайло Степанович, 1925 р.н., мешканець с. Киселівка Менського району Чернігівської області, завжди відмовлявся розповідати нам про війну. “Та що розповідати, війна та й усе”, — казав. Однак кілька років тому під час родинного застілля вдалося його розговорити. У 1941 р. він був ще неповнолітнім. Німецька влада[Читати далі……]
По Ладозькому озеру – до блокадного міста
Михайло Вялько із Семенівки має за плечима аж 94 роки. Здоров’я вже підводить, дається взнаки поважний вік. Кілька років тому поховав дружину, тепер живе сам. Поряд – обійстя синової родини, тож і їсти йому принесуть, і в хаті лад наведуть. – Дід у нас «продвинутий», – сміється невістка. – Кілька років тому, як вели газ у хату, наполіг, щоб шпалери[Читати далі……]
Два поранення і контузію отримав Іван Малий на війні
Івану Пилиповичу – уродженцю Максаків, а нині жителю Мени – 87 років. У власному обійсті знаходить своїм невтомним рукам роботу, бо без неї йому, як без повітря… На війну з батьком і братом – Громити фашистів мене призвали у 1943-му, мені тільки 18 виповнилося, – пригадує ветеран. – В один день зі мною на фронт пішов батько і брат Микола.[Читати далі……]
Михайло Недух салютував під Рейхстагом
Він відслужив сім років і повернувся додому у 1950-ому. Не раз довелося дивитися смерті у вічі: медалі «За бойові заслуги», «За визволення Варшави», «За взяття Берліну» підтверджують солдатську правду. Але найбільше Михайлу Леонтійовичу запам’яталися травневі дні 1945-го. Дні миру, весни і великої Перемоги. Від Харкова до Ельби Призвали до війська Михайла Недуха 1943 року, бо на початку війни ще дуже[Читати далі……]
Від загибелі Федора Куліша врятували люк танка і… калюжа
У свій ювілейний день народження Федір Іванович вдягнув парадну військову форму на кілька хвилин, аби сфотографуватися для найближчої газети. Плечам колись мужнього і відважного захисника Вітчизни нині вже важко тримати кітеля не з одним десятком орденів і медалей… Назавтра була війна – Коли у травні 2011 року аташе російського посольства Сергій Ігнатенко вручав нагороди блокадникам, у тому числі і мені,[Читати далі……]
