Пізнього недільного вечора у Синявці до хати 82-річної бабусі увірвався незнайомець і почав вимагати гроші. Бив стареньку, знущався за нещасні 67 гривень так, що й досі вона не може оговтатися. Дивом врятувалася і тепер боїться сама ночувати – по черзі у неї гостюють сини. А мерзотника міліція таки спіймала.
Курей мало, захотів грошей
Виявляється, злочинець давно запримітив, що Лідія Король живе сама, і неодноразово навідувався до її двору. Місяць тому викрав шість курок, півня та качку. Потім цього здалося замало – прийшов по гроші.
– Вечером у неділю сиділа я в хаті, аж тут стукає хтось, – розповідає Лідія Павлівна. – Каже, що з міліції. А я йому: удень приходьте, з понятими, з сільрадою. І тут як началося! Як бабахне, наче пікарда (петарда – авт.) взорвалася! Темно стало у хаті.
Злочинець вирвав проводи з лічильника, що висів на вулиці біля порогу, розбив вікно і поліз у хату. Схопив стареньку за горло, став душити.
– У тебе ж, каже, кури є і корівка, так не бідна, давай гроші, – розповідає потерпіла. – А де вони у мене? Два сини, онуки – усе їм віддаю. Я одклала 37 гривень на комбікорм – ото і все, що мала. Так витягла з кошелька, оддала. А він ще вимагає. По лицю шмагав, душив знову. Я просилася-молилася: «Синку, не вбивай тільки!» Як він лізу у хату, то я у бурок сховала тридцятку, що по дві гривні внукам на гостинці відкладала. Так він мене кинув на кровать, одяг давай здирать, бурки – ті гривні й розлетілися.
Не погребував нелюд і тими дрібними грошима, усе зібрав. А як побачив, що не нажився, ще більш розлютився, радіотелефон розтрощив. А потім узяв пляшку наливки й пішов.
Повернувся добивати
Налякана до нестями бабуся лишилася сама у темній хаті, без зв’язку.
– Куди йти? У селі рано всі позачинялися, – згадує. – Та й страшно вийти було. А раптом по голові дасть? Я двері позакривала, сиджу, дрижу. Потім найшла стареньку батарейку, ліниву вже. Присвітила, подушкою вікно запхала. Думаю, до ранку продержуся якось. А тут він ізнову лізе! Ногами уперед пробирається! Не знаю, що мені помогло, та якось я надумалась – і ходу надвір! Отак боса, напівроздіта й побігла. Як закричу: «Пробу, люди!» І у вуличку подалася.
Врятувало Лідію Павлівну те, що сусід саме вийшов у двір з ліхтариком, потім ще люди вискочили. Кричать: «Куди ви, бабо, боса, не одіта?! У хату йдіть».
Уже потім розповідали, що нападник – немісцевий, був одягнутий у куртку захисного кольору, у картузі. Він давай казати, мовляв, баба сама на нього напала. Спитав, як до центру дістатися, сів на велосипед і поїхав. Сусіди подзвонили до сільради, викликали міліцію, синам бабусі повідомили.
– Вітя тут, у Синявці живе, а Саша із Чернігова з невісткою, з онуком приїхали, – каже старенька. – Вже потім я сама не ночувала, сини чергують коло мене.
Попався!
Навіть після того, як стільки свідків його бачили, злочинець знову через тиждень подався до двору Лідії Король. Вранці минулої неділі прокинулася вона – аж немає знову вісьмох курок і трьох півнів! Скільки ж можна бідну людину тероризувати?
– Я особисто поїхав на місце злочину, більше десяти міліціонерів тієї неділі працювали у селі, – розповідає начальник райвідділу УМВС України в Чернігівській області Юрій Білик. – Підняли на ноги усіх, відпрацьовували усі можливі версії – і таки затримали злочинця, аж у сусідньому районі. Нині триває слідство, тож прізвище називати не буду, але нема сумнівів, що то його рук справа.
