Збірна група туристів з нашого райцентру та Ніжина на початку серпня здійснила похід в Карпати. Керівники команди та «старійшини» туризму Менщини Володимир Вовченко і Анатолій Москалець поділилися з читачами найближчої газети гірськими враженнями.

– Зібралася команда однодумців з 11 чоловік: в основному дорослі, перевірені люди, студенти і одна старшокласниця, – розповідає Володимир Вовченко. – «Привіталися» з Івано-Франківщиною на Манявському водоспаді, що несе водяні струмені з висоти понад 20 метрів. Потім з містечка Ворохта через село Заросляк піднялися на гору Говерла (2060 метрів). Окрім нас, тут було багато туристів з інших регіонів України, Чехії, Польщі та Росії.

Говерла зустріла мандрівників не дуже привітно – дощем. Але, подолавши досить крутий підйом і почекавши хвилин 10 доки зникне дощова завіса, туристи були нагороджені за всі свої поневіряння. Вмита літнім дощем, в серпанку мінливого неба відкрилася така краса гірської далечіні, що навіть у «стариків» захопило подих. А гірським повітрям просто неможливо «напитися», немов дорогоцінним нектаром, настояним на сонячному промінні та подиху лугових трав.

– Далі наш шлях проліг до гірського озера Несамовитого, – підтримує розмову Анатолій Москалець. – Тут зробили стоянку і заночували. Вечірнє багаття, запашна юшка (яка в цьому поході вдалася особливо смачною), зоряне небо над головою. Відчуваєш той первинний зв’язок із природою, який, на жаль, людство все більше і більше втрачає. Зв’язок із Всесвітом… Вранці ж відпочила група вийшла на «радіалку» (похід без рюкзаків) по Чорногірському хребту до гори Піп Іван, або, як її ще називають, Чорної гори (2028 метрів). Відвідали закинуту обсерваторію. Краєвиди вражають. Видно румунські Карпати. Спека стояла неможлива – загоріли, як на морі. По дорозі назад було видно озеро Бребенескул – найвище озеро українських Карпат.

Із Закарпатського Рахова наші туристи здійснили поїздку до знаменитої стели, що відзначає центр Європи.

– До нашого потяга часу було ще достатньо і ми вирішили завернути у село Кваси до своїх давніх друзів, – продовжує Анатолій Леонідович. – Приймали нас бринзою та іншими смачнючими місцевими наїдками. Вранці здійснили радіальний похід на гору Близницю (1888 м.), а вже іншого дня підкорили і гору Петрос. Йдучи назад, наїлися чорниці, в лісі було дуже багато малини та ожини.

І на останок кінцева зупинка в місті Яремча: річка Прут, базар, славнозвісні сувеніри, жителі привітні і приємні у спілкуванні. А вже з Яремчі доїхали мандрівники потягом до Івано-Франківська, звідти – до Києва. Чарівна подорож скінчилась.

– Узагалі пройшли близько 120 кілометрів, – підводить підсумки Володимир Вовченко. – Всі залишилися задоволеними, а особливо ті, хто відвідав Карпати вперше. Бо за такий короткий час ми пройшли і побачили стільки, що вистачило б на два або й три походи.

Туристи дбайливо згорнули і сховали рюкзаки до наступного року. Адже «краще гір, можуть бути лиш гори», і вони обов’язково покличуть… Знову і знову…