Наприкінці лютого очільником райорганізації ФСТ «Колос» вибрали менянина Романа Минця.
Роман Минець очолив менський спорт у лютому.
Хтось скаже, що спортивні проблеми нині не на часі. Війна в країні. І на мирній території життя не мед. А все ж хоч інколи зайдіть на міський стадіон чи хоча б на сільський спортмайданчик і подивіться на щасливі очі дітей.

«Золота» Менщина

Приємно дивуєшся, коли споглядаєш досягнення юних спортсменів Менщини. І це лише за три останні роки! Суха мова статистики.

Вільна боротьба, тренер Дмитро Коноваленко. Наші борці на чемпіонатах області здобули 46 золотих медалей, 31 срібну та 21 бронзову. Привезли «золото», «срібло» і чотири «бронзи» з чемпіонатів України.

Легка атлетика, тренер Надія Таратухіна. Лише на чемпіонатах України наші легкоатлети 23 рази займали верхню сходинку почесного п’єдесталу та вибороли 11 срібних і 10 бронзових медалей. А ще Надія Петрівна виховала паралімпійську чемпіонку Оксану Зубковську, якою тепер пишається вся наша держава.

Панкратіон, тренер Микола Гаркуша. За три останні роки двоє хлопців і четверо дівчат із його вихованців стали чемпіонами України. П’ятдесят сім медалей різного ґатунку з обласних змагань та 24 «золота», 17 «срібла» і 12 бронзових нагород всеукраїнських чемпіонатів поклали наші панкратіоністи до скарбнички району.

А ще баталії з футболу та міні-футболу збирають сотні учасників та вболівальників.

Хіба можна все це втратити?

Бажання і можливості

Є гарні тренери, вистачає бажаючих займатися спортом, повно досягнень, ось тільки з фінансами… Будівлі зношуються, інвентар потребує заміни та й поїздки на змагання варті чималих грошей.

На цей рік голова районної організації фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Роман Минець склав план проведення ремонтно-будівельних робіт на міському стадіоні. Найнеобхідніші витрати для того, щоб врятувати будівлі і хоча б трохи упорядкувати територію складають близько 200 тисяч гривень (у цінах минулого року). Сума наче і не астрономічна, та куций районний бюджет і цього не витягне.

На 2015 рік у районному бюджеті заплановано видатки на увесь спорт Менщини у розмірі 870 тисяч гривень. Але ж… На заробітні плати – 686 тисяч, на оплату енергоносіїв – 57 тисяч, на відрядження (супровід команд тощо) – 78 тисяч. На утримання приміщень та території, придбання інвентарю залишається лише близько 50 тисяч на весь район. Ось така арифметика.

Світ не без добра

У селах часто-густо ситуація ще сумніша. То що, опускати руки, абияк позамазувати дірки у стінах спортзалу та чекати на манну небесну? Може, колись і гроші з’являться…

Але діяти треба невідкладно, сьогодні і зараз. Проблема зникає тоді, коли її починають вирішувати.

І вирішується потроху. За рахунок ентузіазму, натхнення, меценатів. У Макошине захотіли – і громадою відремонтували спортзал. У Березні домоглися виділення 20 тисяч гривень на спорт із місцевого бюджету розвитку. В райцентрі за допомогою благодійників у будівлі стадіону проведено поточні ремонти та замінено шість вікон на металопластикові, споруд­жено майданчик для зимових видів спорту.

А дягівський фермер Олексій Бутенко, який і армії допомагає, односельцям, перераховує для міського стадіону кожного місяця п’ять тисяч гривень. От якби усі районні бізнесмени так вчинили…

Не треба кивати на якогось депутата або ж чиновника. Це наші місто і села, це наші діти. І якщо хочемо, щоб вони приносили додому спортивні нагороди, а не порожні пляшки – гуртуймося і діймо. Адже разом можна гори звернути!

Коментарі закриті.