У першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери. За своїм гуманістичним наповненням ця професія стала в один ряд з такими поважними професіями як лікар та педагог.

Робота ця не завжди помітна, не завжди приносить швидкий результат. Щодня соціальний працівник йде в сім’ю – перевірити, чи є що їсти дитині у родини, що зловживає алкоголем, чи є що одягти, чи натоплено в будинку. Чи використовуються державні соціальні виплати за призначенням – тобто на дітей, а не на черговий мобільний телефон чи горілку з пивом.

Саме фахівець з соціальної роботи часто першим виявляє складні життєві обставини у сім’ї і допомагає сім’ї їх вирішити (звичайно, при умові, що сама сім’я цього хоче). Приходять, пояснюють, навчають, просять, сварять… Вчать, як мити посуд, прати та мити вікна. Залагоджують сварки…

Доходить і до смішного: мама скаржиться на колишнього чоловіка, що він змушує її у доньки «вивести воші». Або соціальний працівник «ловить» нерадиву маму по вулиці, щоб відвести її оформити соціальну допомогу, щоб її діти мали що їсти.

Буває, що так і не усвідомлюють проблему, аж доки справа не доходить до вилучення дитини чи позбавлення батьківських прав. І в цьому випадку соціальний працівник сприяє влаштуванню дитини в сімейну форму влаштування – готує кандидатів у прийомні батьки, направляє їх на навчання та супроводжує прийомну сім’ю.

Сьогодні в районі функціонує 16 прийомних сімей та один дитячий будинок сімейного типу. Ці діти зрозуміли, що таке справжня сім’я, де поважають і турбуються один про одного, де є майбутнє, поряд і вимоги до дитини, і теплота і любов. У найближчому майбутньому державою планується новий проект – створення патронатних сімей, які будуть приймати дитину тимчасово, на короткий час, доки її долю не влаштують. Вона буде очікувати вирішення своєї долі не у лікарні чи притулку, а затишному сімейному оточенні.

До Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді може звернутися кожен, хто потребує допомоги, розуміння, інформації. Підтримати сім’ю, де виховується дитина з функціональними обмеженнями, виявити її здібності, надати можливість бути «як усі»… Допомогти переселенцям, сім’ям демобілізованих з зони АТО, дітям-сиротам, особам з числа сиріт, одиноким матерям, особам, що мають проблеми з законом, молодим матерям, які мають намір відмовитися від новонароджених дітей та батькам, діти яких перебувають у центрі соціально-психологічної реабілітації, сім’ї, в яких відбулося насильство, і будь-якій дитині чи людині…

Жінки, яким нікуди повертатися з пологового відділення з новонародженою дитиною, направляються до обласного соціального центру матері і дитини «Батьки і дитина разом» у Чернігові, а сім’ї, які постраждали від насильства – в обласний центр соціально-психологічної допомоги.

За роки існування центр допоміг багатьом родинам – зібрати кошти на лікування, на оперування, допоміг шкільним приладдям, продуктами і теплим одягом на зиму і просто словом і порадою. У творчої молоді центр асоціюється з благодійним фестивалем «Золотий Фенікс» або з Студентським форумом. Ці заходи дають можливість кожному розкрити свій талант, змінюють світогляд та підтримують найнезахищеніших.

Волонтери центру допомагають не тільки проводити акції та заходи, а і вчать суспільство толерантному ставленню до людей з функціональними обмеженнями, ВІЛ-інфікованих. Деякі випускники «Школи волонтерів» обрали під впливом цього свою майбутню професію.

Іноді родині достатньо маленького поштовху, підтримки, щоб змінити ситуацію. І цей поштовх має надати соціальний працівник, а підтримати вся громада. З кроком у Європу девіз: «Моя хата скраю» змінюємо на слова Івана Франка: «Життя людини цінне до тих пір, доки він має можливість допомагати іншим».

За інформацією районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Коментарі закриті.