Сьома сесія міськради відбулася 22 лютого.

Головні враження від неї.

Перше. Існують люди, котрі воліють робити те, що неактуальне для сьогоднішніх потреб розвитку суспільства і держави, та не робити того, що є вкрай необхідним. Сьогодні Україна найбільше потребує захисту від зовнішньої агресії. Це і є найвищим пріоритетом. Під абсолютно різними приводами робилася спроба нівелювати дану тему і замінити її абстрактним вшанування героїв всіх часів і народів. Мінімальною кількістю голосів все ж таки Червону площу було перейменовано на Героїв АТО.

Якщо хочемо гарно жити, то потрібно будувати українське суспільство і державу, а не переживати за те, що подумають родичі в Росії, побачивши на конверті зворотну адресу з вулицею Героїв АТО.

Друге. Знову ж про те, куди прагне рухатися Менська міськрада – в майбутнє чи прогниле комуністичне минуле. Якщо в майбутнє, то весь цивілізований світ для суспільних потреб замовляє послуги на конкурсній основі, а не створює всілякі колгоспи. Абсолютно вірно зауважив депутат Карпенко про те, що підприємства при міськраді мають робити тільки те, що не бажає робити приватний сектор. Від себе додам, що й то тільки після ретельного економічного аналізу. Менська ж міськрада воліє за рахунок бюджетних коштів «віджимати» опановані приватним сектором сфери економічної діяльності. Чим закінчується побудова колгоспів, всі добре знають.

Прошу до перегляду.