Криза для багатьох людей стала важким випробуванням, особливо для тих, хто втратив роботу. Серед «жертв» кризи опинився і я. На жаль, економічний та фінансовий хаос не оминув видавництво, в якому я працював. Восени 2008 року у нас почалися скорочення. До останнього сподівався, що «проскочу», та весна 2010 року не виправдала моїх надій. Вперше за 12 років я залишився без роботи. Відчуття нові і зізнаюся, що вони були не з приємних. Від думки, що варіантів працевлаштування у мене просто немає, хололо серце. В цьому видавництві я пропрацював все своє життя – влаштувався відразу після закінчення вузу.

Залишившись без роботи, я почав задумуватись про відкриття власного бізнесу, та брак вільних коштів і знань щодо підприємницької діяльності зупиняли мене. За допомогою у працевлаштуванні звернувся до Козелецького районного центру зайнятості. Там з’ясував, що підходящої роботи для мене поки що немає, а програма виплат допомоги по безробіттю одноразово для відкриття власної справи, про яку я колись чув, була призупинена через кризу.

Час минав, а роботу знайти не вдавалося, тому, коли фахівці служби зайнятості повідомили мені про відновлення одноразових виплат допомоги по безробіттю для організації власної справи, я дуже зрадів. Приємною новиною стала й звістка про те, що грошовій виплаті передує двохтижневе навчання на курсах цільового призначення „Підприємець-початківець”. Адже, незважаючи на велике бажання започаткувати власну справу, певні побоювання не давали мені спокою. Та втратити свій шанс я не хотів і, трохи поміркувавши, погодився з пропозицією спеціалістів центру зайнятості пройти навчання й отримати фінансову підтримку від служби зайнятості на розвиток свого бізнесу.

Чесно кажучи, до курсів я ставився досить іронічно і не сподівався отримати від них великої користі. Хоча спеціалісти центру зайнятості запевняли мене, що люди, які вже пройшли ці курси, залишилися задоволеними. Але ці слова мене не переконали. Скептичне ставлення до навчання розвіяли перші заняття. На них я знову відчув себе студентом – довелося ходити на пари і писати конспекти. Упродовж двох тижнів ми освоювали такі дисципліни, як „Основи управління власним бізнесом”, „Управління фінансами і кредитування”, „Маркетингова стратегія”, „Основи ціноутворення”, „Правове регулювання підприємницької діяльності”, „Податкове регулювання малого бізнесу”, „Основи менеджменту”, „Організація обліку на малих підприємствах”, „Основи бізнес-планування” та „Охорона праці і навколишнього середовища”.

Викладачі серйозно і вимогливо ставилися до нас. Вони ділилися з нами не тільки теоретичними знаннями, а й своїм практичним досвідом, адже всі вони були справжніми знавцями своєї справи. Наприклад, серед наших викладачів був і фаховий економіст з великим стажем роботи, і досвідчений юрист, який має приватну юридичну практику, й кваліфікований бухгалтер, який окрім навчання студентів в кількох вузах, ще й веде облік на підприємстві свого чоловіка-підприємця.

Підсумком навчання мав стати комплексний іспит із захистом бізнес-планів. Більшість моїх одногрупників приїхали на навчання з конкретними бізнес-ідеями щодо своєї майбутньої діяльності і писали відповідні бізнес-плани. Щоправда, були серед нас й такі, які майбутній вид діяльності обирали безпосередньо під час курсів. Допомагали їм в цьому як викладачі, які розповідали про тенденції ринку та бізнес-ідеї своїх колишніх випускників, так і одногрупники, що надихали їх своїм власним прикладом та пропозиціями. Отже, в решті-решт всі слухачі курсів успішно захистили свої бізнес-плани та роз’їхалися по домівках.

Хочу також зазначити, що навчальні курси „Підприємець-початківець”, дають можливість не тільки отримати знання, але й познайомитися з цікавими та потрібними людьми. За словами наших викладачів, частенько такі знайомства потім переростають у бізнес-партнерство. Ось і в мене вже є нові знайомі-підприємці з різних куточків Чернігівщини. Хтось з них розводить в’єтнамських свиней чи взявся за будівництво у Куликівці, дехто надає фотопослуги в Любечі. Є й такі, які продають косметику в Ічні та Чернігові, або промтовари в Носівці. Серед моїх нових знайомих є й автоперевізники з Борзни та Бахмача.

З деякими колишніми одногрупниками я й донині спілкуюся по телефону або електронній пошті. Можливо, колись ці знайомства ще стануть мені у нагоді, а поки що я готую до друку перший номер моєї власної газети «Перерва! Не нудьгуй!». Це буде розважальна газета для школярів з різноманітними кросвордами, ребусами та головоломками, яку, до речі, вже можна передплатити на 2011 рік. Хто не вірить, може переконатись у правдивості  моїх слів, зазирнувши до передплатного каталогу видань Чернігівської області на 2011 рік та передплативши цю газету для своєї дитини.

Ось так, завдяки центру зайнятості, я став підприємцем і здійснив свою мрію – започаткував випуск власної газети. Рекомендую всім, хто залишився без роботи, не падати духом, а, як я, скористатися шансом, який дає держава, і відкрити власну справу за сприяння служби зайнятості.

Віктор Кабрусь, 34 роки, с. Скрипчин, Козелецький район

Коментарі закриті.