Проводи в Мені загиблого воїна з Корюківщини Михайла Кобця  відбулися 6 червня. Трохи витримав часу, щоб не домінували емоції. А тепер, здається, час поставити спільноті прості питання.

Згадуються читані в дитинстві казки про те, як селяни віддавали на поживу та поталу змію своїх дітей. Системно, методично, без нарікань і пошуку способів уникнути такої страшної податі. Потім з’явився герой і вирішив проблему зі змієм.

Це колись одна людина могла вирішити все. Світ давно і докорінно змінився, сьогодні проблеми можна вирішувати лише колективною волею і колективним розумом. Але от що дивує, ніхто ні під час проводів в інший світ загиблих на війні, ні під час інших зібрань не говорить про те, що ми маємо зробити для того, щоб наші діти перестали гинути в АТО чи через відсутність коштів на лікування, чи через безліч інших, до образливого примітивних підстав.

Отець Василь добросовісно слугує церкві Московського патріархату. Примаков, вже традиційно керує процесом проводжання: “давайте вшануємо, давайте пройдемо…”.

Просто питаю, чи є серед нас розумні, чи є ті, хто здатен пояснити загалу, чому ми так бездумно віддаємо життя дітей, дозволяємо розкрадати суспільні ресурси, плодимо олігархів і поблажливо ставимося до хабарників?

Хто готовий відповісти на ці питання, будь ласка, телефонуйте 097-5290961, зустрінемося, запишу, оприлюдню.

 

 

Напишіть відгук