У середу, 16 травня, ніщо не віщувало біди. Троє жителів Величківки Олександр Сущенко, Тетяна Желіховська та Раїса Хоменко вигнали череду на пашу до болотистої луговини, що за селом. Після обіду погода погіршилася, почалася гроза. Пастухи з різних сторін оточили корів, щоб не роз­біглись. Прикрившись плащем, Тетяна разом з вірною вівчаркою Зітою примостилися на горбку, щоб не заливало дощовими струменями. І тут неначе розкололося навпіл небо…

Страшний удар грому одночасно зі сліпучим сяйвом блискавки змусили здригнутися і замружитися. Навіть корови збилися до купи. Першою запі­дозрила недобре Раїса Хоменко.

– З Танею біда! – гукнула вона Олександру Сущенку.

– Не пам’ятаю, як і добіг, – схвильовано розповідає Олександр. – Дивлю­ся – вівчарка не піднімається, біля неї здоровецька дірка в землі (лише пізніше зрозумів, що від удару блискавки). А за півметра Тетяна лежить на боці і навіть не ворушиться. Доторкнувся до зап’ястя – пульс відчувається. Я став телефонувати до «швидкої допомоги». Потім Таня почала опритомнювати, очима по нас водить – зрозуміти нічого не може. Ми її з Раїсою Андріївною заспокоювали, як могли. Потім карета «швидкої допомоги» приїхала.

– Потерпіла потрапила до нас притомною, з тяжким ураженням атмосферним електророзрядом, – коментує заступник головного лікаря району по медичній частині Володимир Салій. – Вона отримала ураження звуковою хвилею, опік першої степені, баротравму (враження барабанної перетинки лівого вуха). Враховуючи причину травми, можна сказати, що Тетяна Желіховська народилася в сорочці. Але найбільш небезпечні наслідки блискавка може викликати всередині організму людини, тому було негайно надано першу медичну допомогу, зроблено кардіограму серця, крапельниці, постійно біля потерпілої чергувала завідувач терапевтичного відділення. Потім Тетяну доправили до Чернігова в обласну лікарню. Наскільки я знаю, стан потерпілої був задовільний.

Катерина Падалка, свекруха Тані, розповідаючи про трагедію, плаче. Ніщо не миле згорьованій жінці, вся робота з рук валиться.

Тетяна сама родом з Коропського району, працювала спочатку у Величківському ФАПі. Доля не дуже балувала молоду жінку, не склалася перша сім’я. А коли познайомилася з Михайлом Падалкою, зійшлися, на нову роботу до санаторію «Остреч» пішла – наче все і налаштувалося…

Зі слів близьких, Тані трохи стало краще, навіть поїсти попросила.