Про те, що у власній хаті лежить бездоглядною Марія Прищепа, нам повідомили небайдужі синявці. Розповіли, що бабусю покинули її діти. Немає жінка ні копійки грошей і потребує допомоги. Тож вирушаємо у Синявку.

На долівці у мотлоху

Двір Марії Павлівни знайшли швидко, бо вигляд він має характерний: порослий бур’янами, занедбаний, захаращений. Хата зачинена, у замку ключ стирчить, стукаємо – ніякої реакції. Набралася сміливості, відмикаю двері, заходжу – у ніс б’є нестерпний сморід. У першій кімнаті перед дверима на підлозі лежить на купі мотлоху сива бабуся. На привітання озвалася. Розповіла, що сама вже кілька днів, не пила і не їла, бо встати не може, та й нічого немає у її хаті з харчів.

На питання, де ж її рідня, розповідає:

У мене четверо дітей. Коля і Таня – у Москві, давно не були. Син, спасибі йому, цю хату мені купив, але не їде, бо далеко. Інна моя у Бобровиці живе. Приїжджала, жила у мене трохи, а тоді ми посварилися. А Наташа – у Мені, я у неї жила місяців із дев’ять, а тоді додому попросилася, бо не могла там видержать.

Бабуся скаржиться, що донька випиває, матері догляду ніякого.

Карточку, на яку пенсія мені йде, забрала, – каже старенька. – Привезла мене сюди, кинула, не помагає зовсім. Ото тільки сусідка Тамара їсти носила: молоко, суп, мяса коли. Прала одяг. Я ж лежу, не встаю. А не так давно і город у мене був, картопля своя, гурок, помідор. Людей наймала – мені помагали. Тепер нічого нема. Мені б полікуватися і встати. А у будинок престарілих не хочу. Та й не візьмуть мене туди, у мене ж діти є. Ех, горе…

Ні копійки

Сусідка Тамара Іванівна розповідає, що баба Марія й справді нещасна й недоглянута. Непроста у неї ситуація. І непрості стосунки з дітьми. Раніше старенька жила у Городищі, а потім син купив їй хату в Синявці, поміг усе облаштувати по-людськи: ремонт зробив, навіть унітаз у хаті поставив. І Таня з Москви приїжджала, помагала. Інна приїжджала до матері, город запорувала.

Сусіди кажуть, що непростий характер у баби, скандалила вона з дітьми. Таня шпалери поклеїла – їй не сподобалося. Потім чогось із Інною зчепилася, Наташа прилетіла – поліцію викликала, побої знімали.

Сусіди завжди помагали Марії Павлівні: у дворі покосити, дров нарубати. А як облягла старенька остаточно і діти від неї відвернулися, їсти носили.

А від неділі вже чотири дні у баби нікого не було, – розповідають сусіди. – Боїмося туди йти, Наташа погрожує, щоб не лізли не у своє діло. Та й як ту бабу доглядати, як у неї ні копійки? Ні хліба, ні олії. Та треба ж щось робити, бо помре людина у своїй хаті!

Подбали

Про ситуацію з Марією Прищепою знаю і намагаюся усіляко їй допомогти, – каже в.о. старости Синявки Ганна Хіль. – У поліцію повідомляли, у соціальні служби, лікаря викликали. Що поробиш, як рідним дітям до неї діла нема? Обов’язково щось придумаємо. Найкращий вихід – покласти її до лікарні. От тільки грошей у старої нема. Я Наташі поподзвонила, щоб вона материну пенсію не забирала, та марно – вона не відповідає на дзвінки. А ще ж і за догляд отримує від держави гроші.

Після нашого візиту Ганна Хіль подбала, аби до Марії Павлівни ходила й носила їсти далека родичка, вона теж у селі мешкає. Що буде далі – невідомо.

На наше запитання до головного лікаря ЦРЛ Петра Хомрача, чи можна покласти Марію Прищепу до лікарні, він відповів, що це не проблема. Подбають лікарі сімейної медицини. Старенька може там лікуватися і місяць, і два.

Подбати про нещасну бабусю обіцяв і очільник об’єднаної громади Геннадій Примаков, до якого ми звернулися наступного після поїздки до Синявки дня. Вже у неділю вранці стареньку доправили до Березнянської лікарні.

За словами завідувача Березнянської лікарської амбулаторії Івана Грицика, Марія Прищепа наразі перебуває у них на лікуванні, за нею доглядають медпрацівники. У старенької був інсульт, потрібна реабілітація. Грошей у неї поки що немає…

Оперативно спрацювали наші правоохоронці: у п’ятницю з Наталією Прищепою зустрівся дільничний менського відділу поліції, розбирався у ситуації. За його словами, жінка опікувалася матір’ю не один місяць, доглядала її паралізовану. Але стосунки були не найкращі, мати попросилася додому і довелося її туди відвезти. Правоохоронці намагалися всовістити жінку, щоб та все ж і надалі відвідувала і доглядала матір, та діалогу не вийшло. Мовляв, я не одна дитина, нехай сестри і брат помагають.

То за які кошти лікувати немічну людину? Поліція по закону не може отак прийти і вимагати у доньки, аби та віддала материну пенсійну картку.

– Це питання відноситься до цивільно-правових відносин, – пояснює заступник начальника відділу, начальник слідчого відділення Менського відділу поліції Мирослав Усік. – Якщо ми навіть отримаємо офіційну заяву і проведемо перевірку, то втручатися у родинні справи не маємо права. У такому разі найпростіший вихід із ситуації – заблокувати оту пенсійну картку і видати на руки Марії Прищепі нову. Цим можуть зайнятися органи опіки.

А поки цей непростий і конфліктний родинний клубок розплутується, допомогти фінансово взявся менський підприємець Володимир Булавка, вже у понеділок він передав кошти на лікування Марії Павлівни.

Коментарі закриті.