Нас у класі було 28 учнів – 15 дівчат і 13 хлопців. Ми – це випускники Куковицької середньої школи 1957 року. Після закінчення навчання доля у кожного склалася по-своєму. Але до цього часу усіх нас ріднить спогад про нашу школу.

Ми були згуртовані довкола наших шановних вчителів: Валентина Митрофановича та Наталії Григорівни Карпенків, Ганни Гнатівни Солохненко, Тамари Василівни Бережняк, Лідії Павлівни Ігнатенко, Марії Карпівни Дмитренко та інших. Звичайно ж, чільне місце серед усіх педагогів належить нашому класному керівнику Галині Павлівні Шинкаренко. Низький їй уклін від нас усіх!

Нині майже всі, хто навчав нас протягом десяти років, відійшли у Вічність. Залишилися троє – Галина Павлівна Шинкаренко, Юля Степанівна Надточій, Олександра Михайлівна Білявська. Та ще наша піонервожата Галина Михайлівна Шпилько.

Немало й однокласників покинули цей світ. Наші літа вже повернули на зиму. Але коли збираємося разом, хоча це, на жаль, трапляється все рідше, то забуваємо про свій вік, прожиті роки. Нам тоді по 18. Ми знову юні, безтурботні, неначе й не було пройдено понад півстоліття. Згадуємо школу, клас, всіх наших вчителів, всіх однокласників. І тих, кого вже нема, і тих, хто не зміг приїхати, через великі відстані та за станом здоров’я.

Яке ж диво створив Господь – пам’ять! Варто пам’ятати все: і добре – щоб легше жилося, і лихе – аби його не повторювати.

Валентина.

Коментарі закриті.