sviniaУ фермера Олексія Бутенка, голови Менської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок з села Дягова Менського району, є незвичні кудлато-волохаті свині. Різнокольорових чистокровних підсвинків породи мангалиця Олексій Іванович тримає з півроку. Їх шерсть крутиться, як у вівці.

На фермі в Олексія Бутенка, у свинарнику, в загородці — сім кучерявих свиней. Перше враження — «Вау!». Це — як побачити лисого ведмедя.

Три свинки білі, дві чорні, одна помаранчева. Кабанчик — чорно-коричневий, звуть Борман. Господар кидає їм сиру картопельку. А вони й раді. Чавкають, рохкають, чухаються.

Вуха в шерсті, хвіст в шерсті. На дотик шерсть досить м’яка.

За словами фермера, привезли свиней ще малими.

Каже, шерсть була ще довша. До десяти сантиметрів. І завитки більші. Зараз свині вже трохи вилиняли, бо їм жарко, вони у приміщенні. Були б надворі, шерсть була б ще більша.

— Свині з Угорщини, з племінного господарства. Це угорська порода — мангалиця, — каже Олексій Іванович. — В Угорщину сам не їздив. Замовив, мені привезли.

Зі слів спеціалістів, цій породі близько трьохсот років.

— Нащо мангалиці шерсть? Чи можна з неї щось робити? Може, шкарпетки теплі плести?

— Ні, не можна (сміється). Свині напівдикі. А ці — дикі (показує на чорненьких). Шерсть для того, щоб свині не мерзли, перебуваючи у живій природі. Вони витримують до сорока градусів морозу.

Угорці люблять мангалицю за смачне м’ясо. За те, що ці свині мають високий імунітет до хвороб, невибагливі до умов життя, харчів. Кажуть, з них дуже смачні копченості. Сала малувато.

Звичайно, мангалиця не так швидко росте, як сучасні виведені гібриди свиней, беконні. Але виростають за рік до 240-250 кілограмів, утричі більші, ніж в’єтнамські (є у Бутенка і такі. — авт). Українська біла буває і трьохсот кілограмова.

— Ви вже м’ясце мангалиці куштували?

— Ще ні. Вони невеликі ще, не було потомства. Свині травневі. Зараз важать 70-80 кілограмів.

— Чим ще вони цікаві?

— Їм не треба мішки, теплої води. Можуть їсти сиру картоплю, траву, яблука, буряки, неподрібнене зерно. Сіно або трава в раціоні мають бути обов’язково. Коли немає сирої трави, в раціоні повинно бути звичайне сіно. Ну і, звичайно, вода. Полюбляють полизати грудочку солі. Годуємо раз на день.

— Чим ще відрізняються від звичайних свиней? Може, поведінкою?

— Неагресивні. Тихіші, спокійніші. Менше кричать, менш галасливі. Не як наші, їсти здорово не просять. Запах менший, ніж від наших свиней.

Коли самка наводить поросят, дуже добре їх вигодовує. Мамка ніколи їх не покидає. Коли вони живуть сім’єю, признають і чужих дітей.

Їх можна тримати десь у вольєрі, загородити їм територію. Влітку вони, як і всі, риють. Свині є свині.

Якось я повипускав їх на природу. Прийшли всі у реп’яхах. І давай один у одного їх висмикувати.

— Для чого завели мангалицю? На продаж? Для себе?

— Як ексклюзив тримаю. Зараз дуже багато приїжджають, страусів дивляться. (У Бутенка є ще 9-річний страус Гоша (живуть страуси 60 років) і чотири самочки. Гоша зустрічає хазяїна поклоном. Страуси їдять зерно, комбікорм, сіно, п’ють воду. – Авт.).

Захотілось, щоб і свині такі були, яких нема ні в кого. Ну і копченостей з них цікаво до свята скуштувати. Як захочете додому собі — нема проблем. Народять малечу, хто зацікавиться, будуть купувати.

— Таких нема в усій Чернігівській області?

— В області є. Але гібриди. Наприклад, у Бобровицькому районі. У мене ж — чистокровні. Із бірками, відповідними документами. На кожного є паспорт.

— Хто порадив їх завести?

— В Інтернеті гляньте. Там що хочеш можна купить, і слона. До речі, коли я був у Індії, мені пропонували за 25 тисяч доларів купити слона, — сміється.

За яку ціну придбав своїх поросяток, Бутенко не сказав. Тільки зауважив, що дорожчі, ніж звичайні.

Зайшла в Інтернет. Там за поросят породи угорська мангалиця просять 1000-1500 гривень.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч».

Коментарі закриті.