За рік, що минув, «Наше слово» отримало від передплатників і читачів більше півтисячі листів. Жодне повідомлення не залишилося поза увагою журналістів найближчої газети.
Про що ж розказали надіслані листи? Про пульс життя сьогодення з усіма його нюансами, беченнями. Читачі газети активно відгукувалися і на полі¬тичні, і на економічні, і на соціальні проблеми, ви¬словлювали свою точку зору з тієї чи іншої життєвої проблеми. Деякі з них телефонували, інші – заходили до редакції, а ще хтось надсилав смс-повідомлення.
Соціальний працівник Ніна Кремізіон із Березни розповіла у своєму листі до «Нашого слова» про Ганну Баклажко, яку вона обслуговує уже понад десять років. Дописувачка повідомила, що Ганна Данилівна, котрій уже 85, з найближчою газетою не розлучається багато років. Зберігає найцікавіші номери районки, по кілька разів їх перечитує.
Приємно дізнаватися про таких відданих прихильників нашої журналістської праці.
Наш давній і постійний передплатник Іван Бурий з Гусавки тепло і щиро розповів у своєму листі про листоношу з його села Тетяну Бердник. Ветеран Великої Вітчизняної війни Олексій Мороз з Максаків теж хвалить листонош свого села – Наталію Кушніренко та Тетяну Залогу. Тетяна Володимирів¬на, до речі, доставляє пошту через Десну у Червоні Луки. А через річку ні моста, ні порому – тільки човен. А далі – кілька кілометрів лугу жінка долає пішки, аж доки добереться до хуторян.
Багата редакційна пошта на подібні інформації про добрих і відданих своїй справі людей. Та, на жаль, є повідомлення й іншого змісту. Так, менянка Валентина Дмитренко повідомила, що на Різдво п’яні молодики потрощили їй та її сусідам паркан, комусь ще й шибки у вікнах побили. У міліції, куди звернулася Валентина Василівна, нічим їй не зарадили, бо шкода, яку заподіяли хулігани, «не тягне» на кримінал, бо «не вписується» у потрібну суму, що дає право на порушення кримінальної справи.
Перекинуті контейнери для сміття, поламані вуличні лавочки, розбиті лампочки – ці та інші неподобства не залишають байдужими наших читачів.
Ми, журналісти, дуже цінуємо і поважаємо тих, хто співпрацює з нами, підказує теми для публікацій, сприяє при висвітленні порушеної проблеми. Серед таких, зокрема, – сільські голови Дягови, Синявки, Макошине, Ленінівки, Жовтневого, Блистови, Осьмаків, Бірківки, Слобідки та Лісок. Є уважні і доброзичливі до найближчої газети і керівники владних структур, промислових, фермерських та сільськогосподарських під¬приємств.
Останнім часом активізували свою роботу культ¬освітні заклади – з’явилися нові форми організації дозвілля, на сцену масово пішла молодь. Не забувають про це повідомляти найближчу газету Наталія Руденко з Синявки, Тамара Терещенко з Дягови, Олена Давиденко із Жовтневого, Наталія Колесник з Макошине, Катерина Фесюн з Бірківки. Тож телефонуйте до газети напередодні концерту, вистави чи іншого заходу у вашому населеному пункті, а журналісти постараються бути учасником цікавого дозвілля.
Буваючи у відрядженнях, нерідко чую неодно¬значну оцінку найближчої газети. Комусь до вподоби усе, що в ній надруковано, а хтось відкрито каже, що багато вітань і реклами, мовляв, це зайве. Краще б якийсь матеріал надрукували, аніж про ворожку чи провидицю. Люди добрі, якби газета не друкувала платних матеріалів, тобто не заробляла сама грошей, то передплатна ціна на найближчу газету була б значно вищою, аніж вона є сьогодні. І не тільки наше видання виживає у такий спосіб – зверніть увагу на радіо- і телепередачі, інші газети. Там теж є багато такого, що не зовсім хочеться його слухати, дивитися і читати. Така реальність. Таке життя.
«Наше слово» дуже вдячне усім 8850-тьом передплатникам, які щосуботи чекають на улюблену газету. Бажаємо приємного читання постійним її шанувальникам і зичимо не розчаруватися в газеті новим її передплатникам. Розраховуємо і надалі на взаєморозуміння і співпрацю. Чекаємо ваших листів, дзвінків, смс-повідомлень. Заходьте до редакції – раді будемо кожній добрій новині і приємному знайомству з новими шанувальниками найближчої газети.

Коментарі закриті.