З початку липня у районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (РЦСССДМ) додався ще 21 працівник. Це великий плюс, адже віднині в селах працюють люди, котрі безпосередньо на місці мають змогу контролювати неблагополучні родини і надавати їм конкретну допомогу.

У першому півріччі нинішнього року на обліку РЦСССДМ перебували 65 родин, котрі потрапили у складні життєві обставини. І це лише верхівка айсберга. Адже сімей, в яких замість хліба купують горілку, набагато більше.

Працівники із соціальної роботи розповідають: заходять у Мені до хати, а мати шістьох дітей у куртці і чоботях спить, маля – під тоненькою брудною ковдрою в самісіньких трусиках дрижить. Або інша картина, це вже у Жовтневому: батьки укинулися в релігію, діти – напризволяще кинуті.

У подібних випадках доводиться тримати ситуацію під контролем, навідуватися у такі сім’ї спільно з правоохоронцями, представниками служби у справах дітей, лікарями. У кризових ситуаціях дітей вилучають і тимчасово розміщують до центру соціально-психологічної реабілітації. З надією, що горе-батьки все ж отямляться і повернуть своє життя у нормальне русло.

Подібна ситуація – у менянки Наталії (прізвище з етичних міркувань вказувати не будемо). П’ять місяців тому у неї забрали доньку. Бо нормальних умов для життя і розвитку дитини мати забезпечити не могла і не хотіла: жодного дня не була працевлаштованою, пила разом із матір’ю та її співмешканцем, зі знайомими. Перебивалися тимчасовими підробітками – десь на картоплі попрацюють, сусідам по господарству допоможуть.

Свого часу молода жінка вже пробувала змінити своє життя – пішла з донькою жити на квартиру. І варила, і прибирала, начебто. Але господар хату продав і виїхав – знову довелось у колишнє пекло повертатися.

Нині жінка таки прислухалася до працівників із соціальної роботи. З’їздила у Корюківку до якоїсь шептухи, аби від горілки відвернуло. Намагається житло ремонтувати, роботу знайти. Порадами їй допомагають спеціалісти РЦСССДМ. Наталія сподівається, що зможе повернути дитину. Адже нині підтримує з нею зв’язок, вісім разів провідувала доньку у притулку. Хочеться вірити, ще все у них налагодиться у житті (до речі, бабуся теж, начебто, покинула пиятику)…

На жаль, практика свідчить, що вирватися із життєвих негараздів таким неблагополучним родинам украй складно. Але є й позитивний приклад. Жінка, котру свого часу позбавили батьківських прав на трьох дітей, отямилася, взяла себе у руки і змінила життя. Діти знову з нею.

Наразі Марині нелегко: живе в убогій хатині у Веселому Подолі, крутиться, як може, заробляє, але діти у порядку. Було, раз подалася у Чернігів, покинувши малих. Однак працівники з соціальної роботи негайно втрутилися (до РЦСССДМ зателефонувала старша донька Марини). Тож нині ця родина має підтримку, допомагає їм і сільська влада.

Коментарі закриті.