25382Не встиг в неділю, 15.02.2015 року, опублікуватися перший матеріал про мою спробу працевлаштуватися, як зранку в понеділок, 16 лютого, в Менському РЦЗ з’явився перший заступник директора ОЦЗ Роговець Сергій Вікторович.

Саме його ви і бачите на фото з сайту ОЦЗ. Роблю спробу зустрітися і поспілкуватися. На жаль, не вдалося.

Пізніше телефоную йому на робоче місце до Чернігова. Стверджує, що приїзд до Мени ніяк не був пов’язаний з матеріалом в інеті. Що ж, зроблю вигляд, що повірив. Взагалі-то, мене цікавлять речі набагато важливі, котрі й намагаюся з’ясувати.

Але перед тим, як розповідати про хід бесіди, згадаю про сумнозвісний комунізм та його будівників. В радянському та пострадянському суспільстві є дивні речі, котрі немов і є, але котрих немов і немає. Тобто, назва є, а кількісного виміру немає. Приміром, той же самий комунізм, котрий будувало безліч партійних функціонерів. А на скільки відсотків, в якому році і в якому районі його було збудовано, ніхто ніколи не знав. Проте за оте саме будівництво, справно отримували заробітну плату та премії.

Ну, якщо комунізм відноситься до царини світоглядних збочень котрі дійсно жодним чином не порахуєш, то безробіття є цариною цілком реальною і його можна порахувати досить точно! Вірніше, можна було б, якби не одна заковика.

Перше, що нам потрібно, так це знати кількість працездатного населення в районі чи місті. Потім – кількість зайнятого населення. Якщо від першого відняти друге, то ми отримаємо кількість непрацевлаштованого населення. Щоб з’ясувати кількість безробітного населення, нам потрібно від непрацевлаштованого населення відняти так зване економічно неактивне, тобто тих, хто з різних причин не потребує працевлаштування. От саме кількість цього економічно неактивного населення по районах мене і цікавила.

З відповіді Сергія Вікторовича я зрозумів, що таких даних в них немає. І рівень безробіття в цілому не їх проблема. Для них показником є кількість людей, котрі звернулися з проханням допомогти працевлаштуватися. Питаю, а за якими ж ви показниками порівнюєте результати роботи районних центрів зайнятості? Відповів, що це їхня внутрішня справа.

ПадалкаНа щастя не став робити висновки про рівень обласного центру зайнятості по спілкуванню тільки з Сергієм Вікторовичем. Дочекався понеділка, 23 лютого, коли вийшла на роботу директор обласного центру зайнятості Падалка Лідія Василівна та поспілкувався з нею. І недаремно! Приємно мати справу з людьми, котрі готові дбати за справи у всьому суспільстві, котрі розуміють загальну проблематику, бачать перспективу та намагаються діяти для покращення загального стану справ в державі.

Висновок? Джерелом проблем є недосконале законодавство, в результаті якого різні відомства начебто і працюють на вирішення окремих проблем, а цілісна стратегія загального розвитку відсутня.

Що робити? Власне, тільки одне, звертатися до нашого нардепа Валерія Давиденка. Є підстави вважати, що він прийшов до Верховної Ради для того, щоб щось змінити на краще. У всілякому випадку в мене склалося таке враження під час інтерв’ю. Але, і це перевірено життям, зміни в суспільстві можуть настати тільки за єдиної умови – коли на те буде суспільний запит. Ось чому так важлива наявність людей, котрі дбають про загальне покращення, а не тільки про вузьке коло виконуваних обов’язків.

Щодо ж самого працевлаштування, то ходжу, спілкуюся, шукаю роботу.

Ось побув у Федора Івановича. Спілкування вийшло на диво мирне та доброзичливе. Чому? Та хто його знає, можливо, просто в обох був такий настрій.

Цікаві зміни в інтер’єрі мене чекали чергового приходу до центру зайнятості. Бачите зникнення ряду папок в шафі на задньому плані і появу на їх місці фотоапарату? Схоже, дуже хочеться мене спіймати на чомусь негарному. Але на батарейках та ємності карти пам’яті не варто економити, бо бідолашний фотоапарат так і не зміг записати все спілкування – пробурчав і вимкнувся.

Коментарі закриті.