Під час сесії районної ради 6 липня 2011р. з вуст голови Менської райдержадміністрації Анатолія Соломка пролунали звинувачення у наклепах. Мабуть, мався на увазі матеріал “Кушніренко, РБК і РДА.”

Відео тут: Наклепи.

Так це виглядало з точки зору голови РДА. З моєї точки зору, наклепи на Володимира Невжинського наводив саме голова РДА, абсолютно безпідставно його звинувачуючи у неіснуючих заслугах перед громадськістю району. Втім, користувачі сайту можуть і самі в тому переконатися, досить уважно послухати промови, в котрих вихваляли кандидатуру Володимира Невжинського – відео тут: Головою районної ради обрано Володимира Невжинського – жодної конкретики!

Пригадалося, як готували матеріал про виконану роботу заступника попереднього голови РДА, Анатолія Олійника – цифри, факти, дати, об’єми, просто перенасиченість досягненнями. А тут – порожнє розхвалювання.

Втім, сам факт того, що голова РДА цікавиться думкою громадськості і читає сайт “Нашого слова” та відповідно рефлексує на нього, переповнили мене глибоким почуттям поваги до Анатолія Віталійовича – здається, ситуація перестає бути абсолютно безнадійною.

Тому я негайно “покопирсався у собі,  у своїй душі та совісті” і вирішив ще раз перевірити – можливо я помилився, можливо мені все наснилося?

Та ні. Принципову і талановиту Валентину Кушнвренко звільнили з РБК, а Віталія Москальського ще недавно переслідували за незгоду переслідувати молодих виклададачів Дробишів.

Втім, вирішив подивитися, що ж реально робиться в закладах культури, можливо то жартівники розвішували оголошення по Мені? Завітав після сесії до ЦКДМ і РБК.

Під патронатом Невжинського.

Прогляньте альбом і зробіть самі висновок – хто зводив наклеп на Володимира Невжинського, я чи голова РДА? А твердження про те, що Володимир Невжинський не знав нічого про це і воно його жодним чином не стосувалося, звучить більш ніж дивно.

В ЦКДМ хазяїн зустрів мене дуже радо, показав товар, сам з задоволенням позував.

Зовсім інша зустріч чекала в РБК – хазяйка (можливо дружина хазяїна з ЦКДМ)  виявилася неймовірно злою особою. Відразу влаштувала мені скандал, категорично заборонила фотографувати і дала вказівку сумнівного вигляду охоронцям відняти фотоапарат та випроводити мене геть, котрим вистачило розуму не випробовувати долю. Бо, бачите, вона заплатила гроші, і на даний момент є повноправною хазяйкою приміщення.

Зав. відділом культури Петро Тищенко потім мені пояснив, що приміщення в “оренді”.

Про себе я тоді подумав, може й добре, що Володимир Невжинський не керуватиме далі гуманітарною сферою, бо коли починаєш представляти собі районну лікарню, школи і бібліотеки, здані “без його відома та участі” в оренду симпатичним хазяям, на душі і совісті зовсім гидко стає. Втім, на тій же душі і совісті не стає краще і від роздумів про долю району під керівництвом Володимира Невжинського.

Але ж я не даром сказав, що надія є. Полягає вона в тому, що обидва голови читають сайт “Нашого слова”. Якщо вони почнуть тут і писати та спілкуватися, то справи в районі підуть на краще.

Хтось попитає – навіщо це їм, нехай краще працюють на благо людей. Ні, не будуть вони працювати на людей. Або ми всією громадою будемо спрямовувати в районі справи на краще, або вони дбатимуть лише за себе. Особисто я не бачу суттєвої різниці між Анатолієм Соломком, Володимиром Роговенком і Володимиром Невжинським – всі вони кваліфіковані керівники. Більше того, я думаю, що Роговенку в даній ситуації просто не поталанило, в таку чи подібну халепу міг потрапити й інший.

Ще раз підкреслюю, проблеми виникають не тому, що керівники погані, а в тому, що вони відірвані від людей, поставлені людьми не поряд з собою, а над собою.

Так склалося, що українців привчили жити під окупантами. То ними керували захопивші владу комісари з Москви та Києва, то німецькі окупанти, то знову ж таки секретарі обкомів та райкомів, то тепер висуванці та ставленики різних політично-олігархічних кланів.

Коли частина депутатів райради відмовилася терпіти зверхнє керівництво радою з боку Володимира Роговенка, вони повели себе як справжні господарі своєї землі. Ні, я розумію, що, можливо і серед них є такі, котрі мріяли не про покращення стану справ, а про владу для власної користі. Але вони діяли правильно, і саме їх діяльність потрібно всіляко схвалювати та підтримувати, а намагання протидіяти їй всіляко засуджувати.

Ми маємо прямувати до такого суспільства, в котрому громадяни є головними і змушують депутатів виконувати свою волю. А в раді депутати є головними, і голова ради не керує ними, а також лише виконує їх волю. І голова РДА є не гауляйтером, що доводить до населення волю Третього рейху, ЦК КПРС чи іншої центральної влади, а тим, хто робить з громадою одну справу і узгоджує цю діяльність з загальноукраїнськими інтересами та законами.

На сьогодні неможливо собі уявити ситуацію, що в район дзвонить губернатор або голова обласної ради, а голова РДА чи райради жодної уваги на нього не звертає. Проте, і голова РДА, і голова райради, не говорячи вже про міського голову, цілком можуть дозволити собі ігнорувати спілкування з громадськістю на сторінках сайту видання, засновниками котрого вони, здається, все ще рахуються.

Я добре розумію, навіщо вони чинять саме так. Бо відразу доведеться відповідати на багато питань. Приміром, якщо мене виганяють з і мого також районного будинку культури, то я хочу знати, скільки грошей за те отримано, і на що вони використані. Крім того, я хочу, щоб на оренду були встановлені чіткі тарифи та умови, котрі обов’язково мають бути опубліковані в районній газеті. І щоб у тій же об’яві було вказано, куди потрібно дзвонити, якщо керівництво культури висуває якісь додаткові вимоги.

Ми маємо постійно та точно знати, що робить райрада і райдержадміністрація для покращення нашого життя. Бо, однією лише здачею суспільного майна в оренду, життя району не покращиш. Постановка питання на зразок того, що ми віддали район в оренду декільком районним керівникам і тепер повинні чекати до кінця терміну їх каденції, щоб оцінити результати роботи, мене жодним чином не влаштовує.

Діяти разом, всією громадою, спільним розумінням та спільними зусиллями – ось це я пропоную шановним керівникам району. І починати потрібно з постійного спілкування з громадськістю, шановні.