Молодим можна бути і в 60
Для Миколи Щербини щастя – це щедра нива, щасливі діти та онуки і мирне небо над головою.

Микола Щербина з Дягови довів, що зі спортом можна дружити, незважаючи ні на що: вік, місце проживання, сімейний стан, зайнятість роботою та інші причини.

Спортом Микола «захворів» ще в школі. І відтоді це стало і його захопленням, і відпочинком, і справою життя.

Не шукав щастя по чужих світах, його біографію можна вмістити в кількох рядках: закінчив десятирічку, відслужив строкову в армії і до пенсії шоферував у рідній Дягові.

І через усі ці роки, як червона нитка в українському візерун­ку, – футбол. Спочатку, ще в юності, був у селі одним із кращих футбольних гравців, а потім став одним із найголовніших ентузіастів-організаторів сільської футбольної команди.

Власного сина Сашка, який нині воює на Донбасі, навчив грати у футбол ще в ранньому дитинстві. Коли сільські чоловіки звично знімали стрес чаркою, Микола йшов на стадіон: якщо не грав, то вболівав, пояснюючи недосвідченим гравцям їхні прорахунки на полі. А скільком дягівським юнакам власним прикладом показав шлях у спорт!

Нині Миколі Івановичу «стукнуло» вже 60. Але в будь-якій справі на благо рідного села – він перший. Без нього не обходиться жоден суботник, жодна робота на користь всієї громади. Та й як же інакше: щасливий батько (разом із дружиною Раїсою Пет­рівною виховали трьох дітей), люблячий дідусь (має чотирьох онучок-красунь) хоче залишити своїм нащадкам красиве і впорядковане село.

І так само захоплено, як і в юності, грає в футбол – тепер уже в районній команді ветеранів футболу. А його улюбленою піснею і досі залишається «Команда молодости нашей».

Коментарі закриті.