Марія Яківна родом з Киселівки. У Мену красиву і працьовиту дівчину засватав Дмитро Єкименко. Обоє працювали у колгоспі «Червоний ударник» (нині ск «Авангард» – авт.). Подружжя виростило і виховало доньку Ніну і синів Володю та Олександра.

– Усього було за мого життя, – зітхає поважна іменинниця, – і світло було, і ніч. Як ми з моїм Дмитром раділи, коли лелека не минав нашої хати, а підкидав діток. То дарма, що і їсти особливо не було чого, і ходили так-сяк взуті і вдягнені. Молоді були, життєрадісні. Жили ми з чоловіком у великій злагоді і любові. Він конюхом у колгоспі працював, я – у рільничій бригаді. Бувало, що і корів доїла, і телят порала. Дмитро завжди допомагав мені. Ось уже 30 літ я живу без нього. Діти і онуки в мене хороші, допомагають в усьому, шанують мене.

Марія Яківна – надзвичайно цікавий співрозмовник з невичерпним почуттям гумору. Як на її вік, то непогано чує і бачить без окулярів.

Життєвих історій у ювілярки – хоч книгу пиши. Були незабутні події і на роботі, і в побуті.

– Я можу днями їх розповідати, аби хто слухав, – посміхається Марія Єкименко.

На столітній ювілей до неї завітали не лише діти зі своїми сім’ями. Перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Василенко вручив вітання Президента України Віктора Януковича та цінний подарунок. Ювілярку також вітали виконувач обов’язків начальника управління праці і соціального захисту населення РДА Алла Васюк, директор територіального центру соціального обслуговування Галина Лисенко.

Марія Яківна за щедро накритим столом у молодому садку за хатою добре почувалася – розмовляла з гостями, посміхалася до теплого осіннього сонця і безхмарного неба. Пригубила чарочку вина за здоров’я усіх, хто цього дня був разом з нею, а закушувати стала хлібом, хоча смакіттям були заставлені столи.

– Не дивуйтеся, – сказала, – я хлібом у молодості ніколи не наїдалася, він мені і зараз найсмачніший з усіх продуктів, які є на світі.

Коментарі закриті.