Цьогоріч, 14 вересня древнє українське придеснянське селище Макошине, що в Менському районі відзначило два історичні ювілеї – 860-річчя першої літописної згадки про його існування та 70 літ як воно звільнилося від фашистських загарбників.
Археологи та етнознавці стверджують, що український етнос існує чотири з половиною тисячі років. Отже, Макошину більше , ніж 860 років. Адже відзначаючи його 860 –річчя ми лише фіксуємо історичний факт про першу літописну згадку назви « Макошине» в Руськім літописі, пише Хвиля Десни.
Українство на теренах сучасного Макошине жило й до цієї письмової згадки . Гадаю, якийсь населений пункт в прадавній період тут таки існував, але ми сьогодні не можемо достеменно сказати як звалося те поселення. Найбільш переконливою є версія, що тоді це придеснянське поселення чи фортеця позначалися як Хоробор.
Урочистостий мітинг розпочався біля давньоукраїнського городища, де у відповідності до літописних даних, існувало військове укріплення Хоробор. Тут нині протікає вузенька одноіменна річечка , що впадає в Десну. Отже, саме тут зібралися не байдужі мешканці Макошине: вчителі та учні школи, фермери, керівники підприємств та установ, селяни, пенсіонери, депутати селищної ради, гості з Мени та з Києва.
Голова Макошинської селищної ради Валерій Кравцов щиросердно поздоровив мешканців Макошине й гостей з визначними ювілеями! А потім поінформував присутніх, про такий факт: з нагоди 860-річчя першої літописної згадки про Хоробор Макошинська селищна рада вирішила встановити на місці древнього військового гродища пам’ятний знак. До речі, цей знак, за погодженням з Всеукраїнським Товариством пам’яток культури, оголошено археологічної пам’яткою державного значення. Валерій Кравцов перерізав стрічку з білосніжного покривала й мешканцям Макошине та гостям відкрився чудовий пам’ятний знак легендарній фортеці Хоробору.
Валерій Кравцов сердечно подякував всім благодійникам та спонсорам, які надали фінансову підтримку для спорудження цього пам’ятного знаку. А потім депутати Макошинської селищної ради, керівники місцевих установ і підприємств , представники Менського відділення Чернігівського земляцтва в Києві поклали букети квіти до його підніжжя.
А потім макошинці та гості зібралися біля Вічного вогню, що увінчує Макошинський обеліск Слави. Учні Макошинської середньої школи по черзі дзвінко й голосно назвали імена всіх 613 макошинців, які віддали свої життя на полях битв. Їх прізвища навічно викарбувано на гранітних плитах меморіального комплексу.
Пошукова група школи на чолі з Михайлом Биндюком встановила імена ще десятьох жителів Макошине, які загинули у тій війні. Це – Федір Доля, Ігор Тадер, Іван Дмитренко, Михайло Дмитренко, Олексій Бусел, брати Борис, Кагус, Михайло, Семен Могилевські, Семен Ганзбург. Їхні імена викарбував на камені Ігор Кий. Відкрити стелу випала честь ветеранам війни Тимофію Чернишу, Григорію Петрусенку та Василю Ярині. Отець Олександр відслужив заупокійну службу, а всі присутні вшанували убієнних хвилиною мовчання.
Аж тоді всі гості рушили до Будинку культури. Тут відбулась виставка – декоративні та господарські вироби, сувеніри, меблі, виготовлені ув’язненими 91-ї Менської виправної колонії. Це єдина в Україні, унікальна виправна колонія, де відбувають покарання судді, прокурори, працівники міліції та високі посадовці.
Під звуки Державного гімну України до актової зали внесли Державний прапор України, а також Герб та Прапор селища Макошине. До речі, саме у цей день макошинці вперше побачили Герб і Прапор свого селища. Адже цю рідну геральдику було затверджено депутатами селищної ради лише напередодні 860-річного ювілею. На селищному Гербі — зображення давньоукраїнської богині плодючості Макоші. Цікавий факт! Проблему виникнення культу цієї богині досконало досліджено в працях Голови Менського відділення Чернігівського земляцтва в Києві, талановитого етнолога Миколи Ткача. Не забуваймо, що саме він, вивчивши хронічки Літопису Руського, 2003 року ініціював відзначення 850 –річчя першої літописної згадки про Хоробор.
Відбувся показ першої серії документальної краєзнавчої кінострічки «Нариси з історії Макошине». Сценарій кінофільму підготувала вчитель історії тутешньої середньої школи пані Людмила Леонтієва. Водночас вона продемонструвала й неабияку режисерську майстерність. Оператор фільму – Іван Шульга. До підготовки сценарію було залучено учнів старших класів , а також старожилів селища. Перша частина документального фільму розповідає про історичні витоки Макошине й демонструє події та факти, що тут відбувалися з часів першої літописної згадки про селище й тягнеться аж до 1945 року. Перша «проба пера» виявилася вдалою! Фільм вдався на славу! Відтепер талановитий педагог Людмила Леонтієва обіцяє вдячним односельцям невдовзі підготувати та відзняти другу частину кінострічки, присвячену повоєнній відбудові селища та сьогоденню Макошине.
Як журналіст маю достовірну інформацію, що талановитий український письменник, активіст Менського відділення Чернігівського земляцтва в Києві, менянин Анатолій Соломко підготував до друку історичний роман «Хоробор» в якому викладено події, які відбувалися в Макошине тисячу років тому. На жаль, автор роману нині серйозно хворіє і фізично не зміг знайти спонсора для видання своєї багатолітньої праці. Було б добре, якби депутати Макошинської селищної ради віднайшли благодійників для видання цього роману.
З подвійним святом макошинців вітали поважні гості : голова Менської районної ради Володимир Невжинський, міський голова Мени Федір Фесюн, колишні голови Макошинської селищної ради, а нині депутат Менської районної ради Галина Ларченко та Микола Нагорний, головний лікар Менського райлікарні, депутат Чернігівської обласної ради Петро Хомрач, а також спонсори та благодійники ювілейних заходів , заступник директора «Олстас-льон» Сергій Оліфіренко, директор комерційного підприємства «Мена –ПАК» Алоїзас Ляукус, начальник Чернігівського обласного управління державної пенітенціарної служби України Олександр Доробалюк та інші . У своїх вітальних промовах, разом з поздоровленнями, проводили таку тезу : Макошинська селищна рада часто демонструє європейський рівень у вирішення багатьох болючих питань місцевого самоврядування та розвитку культури і духовності. Насамкінець макошинці та гості селища подивилися концерт художньої самодіяльності. А ще був салют на стадіоні!
