Ініціатором зустрічі, яка відбулася вперше, стала заслужена вчителька України Ольга Сидоренко, яка працює у сільській школі. Вечір був теплим і незабутнім. Усріблені сивиною люди в погонах не ховали сліз радості. А з’їхалися вони до рідної школи і батьківських хат з Білорусі, Москви, Владивостока, Чернігова, Мени…

Незвичайний урок

Зустріч військових, правоохоронців, афганців Ольга Сидоренко провела у вигляді уроку-книги з п’яти життєвих сторінок і домашнього завдання.

Перша сторінка була приурочена знайомству. Кожен присутній розповідав про себе.

Брати Іван і Анатолій Добридені, наприклад, правоохоронці. Микола Ілляшик – військовий і має звання заслуженого військового спеціаліста Росії, живе і працює у Москві. Анатолій Бугай – військовий, так як і Михайло Роговий. Василь Ворона – правоохоронець, все життя працював у Менському райвідділі міліції. Серед військових – і Галина Фесюн, яка після виходу у відставку повернулася до рідного села.

Директор військового оркестру Віктор Болва, правоохоронці Валерій Сидоренко і Олександр Фесюн та всі інші, хто прибув на зустріч, розповідали про свій життєвий шлях.

Друга сторінка була лірична. Присутні послухали пісні «Вальс випускників» та «Серце вчителя» на слова Ольги Сидоренко. А також прийняли щирі вітання від учителів-ветеранів, директора школи Миколи Єсипенка, голови сільгоспкооперативу «Куковицький» Василя Рогового.

Сторінка «Спогади про школу» чи не найбільше запам’ятається учасникам зустрічі. Колишній учень школи, нині пенсіонер Василь Роговий разом із своїм зятем Миколою Ілляшиком зібрали фотографії усіх випусків, починаючи з 1946 року, і виготовили альбоми. Крім знімків, у них знаходяться список усіх учителів, які працювали в школі, а також список випускників, починаючи з 1957 року.

Микола Ілляшик повідомив, що в одному з видавництв Владивостока незабаром вийде в світ книга Ольги Сидоренко «В краю лелек і журавлів», сигнальний примірник якої він передав автору. Книга – про історію Кукович і людей села. До речі, фото на обкладинці книги зроблене Іваном Шульгою.

На сторінці «Стежками дитинства» поважні гості пригадували назви урочищ, кутків села, деснянських заток.

А завершився незвичний урок сторінкою «Війни, на щастя, ми не знали, та рани батьківські болять».

Присутні згадали, як 2009 року у селі було перепоховано Степана Хруща, який загинув під Ленінградом. Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять 361 жителя громади, які не повернулися з війни, і 19-ох розстріляних німецькими карателями земляків.

Довголіття і здоров’я присутні побажали Володимиру Шумному і Олександру Сидоренку, які захищали Батьківщину у роки війни.

А домашнє завдання випускники у погонах отримали таке: до визначеного терміну слід надіслати на ім’я Ольги Сидоренко свою фотографію і написати найпам’ятнішу історію із свого життя. На основі цього буде видано буклет про зустріч у школі.

Офіцери теж плачуть

Урочистості після уроку продовжувалися у Будинку культури, де відбувся великий святковий концерт. Коли до переповненої зали зайшли колишні випускники у погонах і з нагородами на грудях, усі присутні вітали їх стоячи бурхливими оплесками.

Сільський голова Віталій Чичкан, директор школи Микола Єсипенко, працівники культури Олександр Сидоренко і Михайло Кривденко, зразковий ансамбль народного танцю «Калинонька» та інші свої найкращі номери дарували і односельцям, і гостям. А коли Віталій Чичкан виконував пісню «Офіцери», поважні люди в погонах слухали її стоячи і не соромилися своїх сліз.

Наступного дня колишні випускники взяли участь у мітингу, приуроченому Дню Перемоги, поспілкувалися за святковим столом.
















Усі фото Івана Шульги.

Коментарі закриті.