Менський район облетіла чутка: «Померла старенька бабуся. Коли рідні її роздягли, щоб помити, перевдягти, оторопіли. Бабця була обмотана доларами, євро і гривнями. А біля них ще було примотано 20 грам золота».
73-річну Надію Мержу з Ленінівки Менського району два тижні тому привезли до районної лікарні. Вона подзвонила на «103», сказала, що сидить на автовокзалі у Мені, їй зле, болить серце. Пролежала бабуся у лікарні тиждень. Померла 22 січня від серцево-судинної недостатності.
— Чув плітки, — каже Федір Рибцов, син рідної сестри покійної. Живе у Ленінівці, працює у Березнянському лісництві. — Чутка, що тітка була обмотана доларами, євро і золотом, облетіла всю округу. По селу казали, що я багатим спадкоємцем став.
У суботу, 23 січня, жінка поїхала на базар у Чернігів. їй подзвонили з сільради, сказали, що тітка померла. Додому її не забирали, повезли в морг на розтин при лікарні. Дружина з Чернігова поїхала відразу в Мену. На розтині була секретар сільради. Я займався гробом, шукав, хто викопає ямку, домовлявся з батюшкою і тому подібне. Дружина казала, що в тітчиній сумці лежав гаманець. У ньому було п’ять тисяч купоно-карбованців (у тимчасове використання їх ввели у 1992 році розмір 10,5 на 5,5 сантиметра. У1994 році обіг купоно-карбованця було припинено. До 1996 року їх обмінювали на гривні. — Авт.). Дві тисячі, по тисячній купюрі, російських рублів. Декілька купюр по дві-п’ять гривень. На пальці була золота каблучка з простим камінцем.
— На каблучці навіть не видно, якої проби. У лікарні написали: «Обручка жовтого кольору», — додає Тетяна, дружина Федора. — Були ще білоруські гроші, та ніхто їх не чіпав. Мені бабусю дуже шкода. Хоча і отримувала пенсію, ходила і в Мені, і в Чернігові біля храмів, просила милостиню. На похорон гроші позичили, 10 тисяч гривень пішло.
— На минулому тижні поїхали в Березну, в банк, — продовжує чоловік. — Може, можна обміняти ці старі купюри. В банку відмовилися. Зараз це вже прості фантики. Інші гроші і каблучку не чіпали. Лежать вдома. Як потепліє, діючі гроші поміняємо. Поставлю їй і її матері надгробники.
Коли ми були молодими, тітка жила заможніше, нам допомагала. У неї у Ленінівці є материн будинок, та вона покинула його. Ходила, жебракувала. Хоча і на життя у неї було, отримувала мінімальну пенсію та 25 відсотків від пенсії дочки. У Люди, їй 43 роки, почалися проблеми з головою. Зараз лікується у психоневрологічному інтернаті, в Городні. Тітка раніше їздила до неї часто, а останні роки все рідше. Я з нею розмовляв, казав: «Живи, ми будемо допомагать, хазяйство заведемо». Не схотіла. Чоловік помер декілька років тому. А вона блукала по Менському району. Та без доларів і євро. І в голову прийти не може, хто такі плітки пустив. Після поминок з’їздили до Люди, розказали, що мати померла. Хочу взяти над нею опіку.
Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч»
