Два місяці меняни мусили пити перенасичену залізом воду
Електрик Віктор Геращенков та токар Володимир Трало ремонтують старі заглибні насоси.

Від початку року читачі неодноразово скаржилися на те, що якість води із міського водогону не влаштовує – каламутна, жовта. Директор ТОВ «Менський комунальник» Василь Зима докладно розповів, що сталося насправді й чи можуть жителі міста розраховувати на нормальну воду.

Купили нові насоси

– Місто споживає воду одночасно з двох горизонтів, – пояснює Василь Юхимович. – Бучатський горизонт пролягає на глибині 100 метрів, вода з нього має надлишок заліза. Нижньокрейдяний горизонт розміщений на глибині 550 – 560 метрів, вода у ньому з надлишком фтору. Але у башті вода з обох горизонтів змішується й набуває більш-менш якісних показників. Проте на початку січня з ладу вийшов один із заглибних насосів на свердловині нижньокрейдяного горизонту, а наприкінці січня зламався і насос на другій свердловині цього горизонту. Фактично водозабір працював у аварійному режимі – вода подавалася до водогону лише з бучатського горизонту.

Насоси, котрі вийшли з ладу, вичерпали свій ресурс і капітальному ремонту не підлягали, тож нам довелося вирішувати проблему спільно з міською радою: місто профінансувало придбання двох нових насосів.

Наприкінці лютого їх встановили, але запустити вдалося лише один, довелося чекати на приїзд представника заводу, котрий ці насоси виготовив. І лише на початку березня якість води відчутно покращилася.

Винне залізо

Але ж меняни й нині нарікають на якість. Під час нашої розмови зателефонувала якась жіночка й поскаржилася, що в центрі міста з колонки поряд із колишнім приміщенням суду тече брудна вода. Тож Василь Зима віддав розпорядження, аби комунальники поїхали туди й промили водогін.

– Двічі на рік ми повністю промиваємо усі системи водопостачання, – пояснює Василь Зима. – До того ж, вода хлорується. Але в інтервалі між цими процесами у системі накопичується залізо, присутнє у воді. Під час забору води пожежними машинами із гідрантів та під час аварійних поривів з великим виливом води її якісні показники стають гірші. Також негативним фактором є й те, що у нашому місті існує велика кількість мереж водопостачання, збудованих із порушенням вимог гідравлічного розрахунку – трубами з діаметром меншим за сто міліметрів. Якщо водогін тупиковий, то його власники при побудові повинні були подбати про пристрій для його промивання.

Ставте фільтри

Вода втрачає якісні показники й під час максимального навантаження вранці та ввечері, особливо у літній період: швидкість переміщення води у мережах зростає й таким чином вимивається накопичене залізо. Комунальники переконують: варто поставити фільтри, аби вживати дійс­но якісну воду.

– Вплинути на надра ми, люди, не можемо, – пояснює головний інженер ТОВ «Менський комунальник» Олександр Неженець. – Що маємо – те маємо, така вода у Мені. Але при докладанні усіх зусиль отримуємо воду, котра хоч і не зовсім ідеальна, однак придатна до вживання. Працівники санепідемслужби чотири рази на місяць відбирають проби з водорозподільної мережі, тож у неаварійній ситуації показники нашої води цілком нормальні.

Олександр Неженець демонструє наказ Міністерства охорони здоров’я від 2010 року: «Відповідний нормативний показник підприємство питного водопостачання до 1 січня 2020 року може використовувати в окремих випадках, пов’язаних з особливими природними умовами та технологією підготовки питної води, що не дозволяє довести якість питної води до жорсткішого нормативу».

Для менських споживачів дуже стала б у нагоді станція знезалізнення води, однак сподіватися на її нормальну роботу через брак коштів вже чи й варто. Вода була б кращої якості, якби комунальники не були змушені обмежувати об’єм її підйому – через те, що анульований дозвіл на використання надр й відповідно не вивчені запаси підземних вод і не затверд­жені Державною комісією з запасів. Три роки тому ця процедура коштували близько мільйона гривень…

Коментарі закриті.