Хибна дорожня карта?
Питання євроінтеграції «народжені» не вчора і не сьогодні: всі чотири президенти України заявляли, що рухаємося до ЄС. Було здійснено суттєві кроки і не тільки в політичному плані.
Цю привабливу для суспільства ідею використовували всі політичні сили, запевнення в правильності обраного курсу були невід’ємними атрибутами офіційних промов найвищого рівня. Наша географічно європейська держава вже одною ногою була у манливо-примарному ЄС і ми, громадяни, ось-ось належали б до вільної європейської спільноти.
Та несподівано (передусім, для народу) країна спіткнулася на рівній дорозі об камінь, яким стала чергова порція спокусливих обіцянок сусідньої держави. Мабуть, від тих солодких слів і замакітрилась у екс-президента голова і він, як скаже правник Геннадій Друзенко, «зірве стоп-кран на ходу вже розкочегареного потяга».
Політолог Володимир Єрмоленко переконаний, що Угода про асоціацію з ЄС – дорожня карта та потужний двигун, які вивели б Україну з минулого в майбутнє. Залишилось тільки президентові Віктору Януковичу, який публічно задекларував європейський вибір, засвідчити власним підписом на Вільнюському саміті волевиявлення народу.
Та екс-гарант, мов наречена перед самісіньким вінчанням, передумав робити такий відповідальний крок.
Майдан вимагав: «Угоді про асоціацію – бути!», протестував проти зміни зовнішньополітичного курсу. Ми йшли в ЄС, а зупинилися на Євромайдані, освяченому кров’ю.
Сміливість людська й рішучість, масовий протест – не тільки колективна спроба захисту Європейського напрямку розвитку, а й боротьба за збереження державності України. Спроба захисту своєї гідності, свободи, своєї суверенності! Люди стояли не стільки проти Януковича чи Азарова, скільки за себе, за родину, за дітей і за Україну.
Угода – не чарівна паличка
Відмова від євроінтеграції, застосування сили проти мирних протестувальників вразила до глибини душі кожного небайдужого громадянина. Треба починати спочатку велику геополітичну гру, полишивши завойовані позиції.
На думку експертів, курс на Європу був для України історичним шансом: серед «плюсів» – і спрощення візового режиму, і розвиток економіки, і поліпшення умов діяльності малого і середнього бізнесу, і, зрештою, підвищення рівня життя.
Угода – важливий інструмент для необхідних політичних і економічних змін, «механізм приєднання до можливостей», фундамент для відносин із високорозвиненими країнами на найближчі роки, а не чарівна паличка, помахом якої країна розв’яже всі проблеми.
Ключі від Європи, образно кажучи, й досі в руках України. Залишилося виконати серйозні домашні завдання – здійснити ряд реформ, а не відлякувати світ політичними кризами і протистояннями.
