Чому на Менщині багато незайнятих? Де людям знайти пристойну роботу? І хто взагалі відповідає за те, аби і робочі місця були, і зарплати прийнятні? Ці та інші питання обговорювалися під час засідання «круглого столу» у Менському районному центрі зайнятості.
У студенти – після 45-ти
Директор центру зайнятості Тамара Кот провела для учасників заходу невелику екскурсію. А заступник директора – начальник відділу надання соціальних послуг Ірина Анцигіна поінформувала про те, які послуги надає районний центр зайнятості.
Зокрема, новиною для учасників «круглого столу» виявилася інформація про видачу ваучерів для навчання осіб, старших 45 років. Люди цієї категорії, котрі мають хоч якусь освіту та страховий стаж не менше 15 років, можуть отримати ваучер на навчання у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, тобто 11 тисяч 470 гривень. Ці кошти на руки не видаються, а перераховуються навчальному закладу.
Наразі у районі видано 16 таких ваучерів, одна особа вже пройшла навчання за спеціальністю «бджоляр».
Цікавою також була інформація про те, що протягом дев’яти місяців цього року 26 осіб із півтори тисячі безробітних відкрили власну справу за рахунок отримання одноразової допомоги. Загалом на це пішло понад 336 тисяч гривень.
Скільки безробітних?
Про стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць розповіла начальник відділу взаємодії з роботодавцями Оксана Мироненко.
Дискусію викликало питання, скільки ж у районі реальних безробітних. На Менщині, за даними 2012 року, проживає близько 21,5 тисячі осіб працездатного віку. Офіційно трудяться 7 600 громадян, протягом року у центрі зайнятості перебували на обліку 1 635 незайнятих осіб. Тож виходить, що майже 14 тисяч жителів району роботи не мають. Звісно, варто врахувати й те, що селяни переважно займаються самозабезпеченням.
– У Миколаївці дитсадок відкривають, а виховательку знайти не можуть, – зауважив перший заступник голови Менської РДА Володимир Василенко.
А заступник міського голови Юрій Стальниченко, котрий дев’ять років пропрацював у районному центрі зайнятості, додав:
– Не секрет, що у переважній більшості випадків люди йдуть на біржу не роботу шукати, а за допомогою по безробіттю. Закінчилися виплати – і все, більше туди не йдуть, бо мають земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Агов, інвестори!
У районі налічується 14,3 тисячі пенсіонерів. Де брати для їхніх пенсій гроші? Хто платитиме податки, якщо у нас офіційно трудиться майже удвічі менше людей. Наразі у центрі зайнятості має статус безробітного 331 особа, 596 протягом дев’яти місяців роботу знайшли. Є 25 вакансій, у перспективі намічаються ще 20. А решті як бути?
Як боротися з безробіттям? Де шукати нові робочі місця, коли земля у районі вже розібрана, нові підприємства не з’являються, старі – розвалені?
– Райдержадміністрацією спільно з управлінням праці та центром зайнятості розроблено програму зайнятості населення, – зауважив Володимир Василенко. – Потрібно рухатися у напрямку співпраці з інвесторами, вести сприятливу інвестиційну політику, створити населенню умови для ведення власного бізнесу.
