Майже два роки Київ та Чернігів не можуть визначитися, де буде центр госпітального округу — у Корюківській чи Менській райлікарні. Через бюрократичну тяганину простим людям доводиться непереливки і ціна того – життя.

 

4 січня у селі Вільшане Сосницького району ховали маленького Мишка Омеляненка. Прожив усього рік і два місяці. У хлопчика з народження були паралізовані ручки, ніжки, не міг ковтати. Наслідок родової травми — ураження мозку під час пологів.

Дитина померла у Менській центральній районній лікарні. На цей невтішний випадок дуже емоційно відреагував менський міський голова Геннадій Примаков:

«Сьогодні був свідком події, яка вразила до глибини душі. Поки ми в кабінетах вирішуємо, де бути госпітальному округу, життя вносить свої корективи… Я був у справах сьогодні у Менській центральній районній лікарні, і на моїх очах відбувалося щось схоже на трилер: розгублені батьки, які не знали, куди їм іти, просили врятувати їхню маленьку дитинку, яка була вже зовсім у полоні смерті…

Наш медичний персонал з гідністю виконав свій обов’язок! Кинули всі сили на лікування дитячого життя… Враження неймовірні — від смертельно білого дитяти до розуміння того, що дитина вижила…

Трохи оговтавшись, розумію і переварюю інформацію: родину направили з Сосниці. Просто сказали їхати на Мену… Навіть карети швидкої допомоги не надали (справді карети, бо, виявляється, не так-то просто хворому отримати можливість бути транспортованим нею)… Саме до нас, не в Корюківку чи інший населений пункт… То про що ми голосуємо на госпітальній раді? Якщо ціна життя вимірюється кілометрами? Що ближче — Корюківка чи Мена? Хто буде рятувати життя… Може, сосницьким представникам на госпітальній раді варто спуститися з небес на землю і поспілкуватися з громадою, де лікуються мешканці Сосниці?

А тепер питання, зовсім позбавлене емоцій: хто відшкодує витрати? Наша лікарня готова надавати медичну допомогу, але ресурс не безмежний! Сьогодні Менська громада сплатила власними коштами за порятунок дитячого життя (намагання врятувати. — Авт.)… А завтра? З чого проводити такі заходи? Треба змінювати підхід… Де лікуємося, туди і витрачаймо кошти, а не будуймо повітряні замки…

Р. S. (приписка): На жаль, після 5 годин боротьби за життя дитина померла».
«Якби вчасно зробили кесарів розтин…»

Невелику, ніби іграшкову, винесли з дверей хати у Вільшаному кришку труни. За нею виплила на руках маленька, як колисочка, домовина. Дві іграшки зверху. І дитяточко. Неживе. Як воскова лялька.

У дворі стояли молоді батьки. 24-річний Олексій Омеляненко з дружиною Наталією. Вона нещодавно закінчила технікум у Сосниці. Їх підтримували друзі, родичі, переважно жінки. На вулиці стояли з вінками чоловіки.

Гроб поставили у причеп до стареньких «Жигулів». До бортів катафалку прив’язали два віночки.

Поряд із труною сіла бабуся. Поправляла на чолі дитятка паперовий вінчик, який зривало поривами вітру. Плакала за онуком, тужила над долею.

Повільно траурна процесія, в якій були й дітки, почала рухатися на кладовище. Періодично зупинялася, служив священик. По дорозі приєднувалися люди. Баби ще за годину стояли біля вільшанського ФАПу та біля дворів, щоб провести в останню путь малюсінького односельця.

Мишко був першою дитиною подружжя Омеляненків. Народився 16 листопада 2016 року в Корюківській центральній районній лікарні.

— Наташа у нас до пологів жила, — говорить родич Леонід Бобко з Корюківки. Розмовляємо у Вільшаному, очікуючи винос тіла. — Нормально себе почувала. І апетит був, і рухалася. Перед пологами забрали на збереження. При народженні, казали, була родова травма. Якби вчасно зробили кесарів розтин, цього б не сталося…

Дитина була на штучній вентиляції легень. У Чернігові довго лежали в обласній дитячій лікарні, може, півроку. Обстежували, лікували. Потім купили спеціальний апарат для годування. Як зонд, що працює від акумулятора. Апарат також відсмоктував слину.

Так і доглядали бідненьке хлопченя. Сподівалися на чудо. А якби й не надіялися, хіба б кинули?

Перед тим, як поїхали у лікарню, мама помітила, що дитя стало задихатися. Повезли на Сосницю. Сподівалися на прийом дитячого лікаря Людмили Савчук.

 

— Просилися до педіатра, більш розмови не було, — говорить завідувач Сосницького центру первинної медико-санітарної допомоги 64-річний Руслан Літвінець. — а Сказали: «Ми хочемо до Савчук» — «Вона на лікарняному» — «Де найближчий педіатр?» — «У Мені».

Допомоги у Сосницькій центральній районній лікарні не шукали.

— До нас батьки не зверталися. Наші лікарі дитя не оглядали, — говорить виконувач обов’язків головного лікаря Сосницької центральної районної лікарні 33-річний Сергій Морозов.

— Робили все, що могли, — сказав заступник головного лікаря з медичної частини Менської центральної районної лікарні Володимир Салій.

 

Якби дитинку врятували, який би був прогноз на життя? І в Сосниці, і в Мені знають про дуже тяжку пологову травму. Міг би їй запобігти вчасно зроблений кесарів розтин? У Корюківці кажуть, що кожні пологи, які проходять з ускладненнями, розбирають, вини гінекологів нема.

Неофіційно ж розповідають таке: шия дитяти була обмотана пуповиною. Молода мати довго не могла розродитися, перейми були слабкі. Лікарі не прийняли рішення зробити кесарів розтин. Петлі пуповини душили дитя, до мозку не надходив кисень. Хлопчик врешті з’явився на світ, та через те, що постраждав мозок, був паралізований.

 

Лікарні у райцентрах. Бути чи не бути?

Дехто, не розібравшись, кричить, що Сосницьку лікарню слід закрити.

Не розділяючи лікарню і Центр первинної медико-санітарної допомоги — закрити, і все. Але де лікуватися тим, хто не може (по грошах чи за станом здоров’я) виїхати із селища?

— Нема тенденції закривати районні лікарні, — говорить виконувач обов’язків головного лікаря Сосницької ЦРЛ Сергій Морозов. — їх можуть скоротити, перепрофілювати. Але це у подальшому. Нині йде реформа первинної ланки (тієї, де працюють сімейні лікарі. — Авт.). Вторинну ланку (лікарні, де оперують. — Авт.) не чіпатимуть до 2020 року.

У Сосницькій лікарні збережені хірургія, гінекологія, неврологія, терапія, дитяче, реанімація, — продовжує Морозов. — До мене було закрите пологове, інфекційне. Зуміли зберегти акушерський пост в гінекології, палату акушерську на випадок екстрених пологів.

Є велике питання з кадрами. Але це майже в усіх районах.

У нас нема анестезіолога. Хірургічні втручання або під місцевим знеболенням, або викликаємо з Мени чи Чернігова анестезіолога. По домовленості, за оплату. Із Мени анестезіологу їхати, якщо нічим не зайнятий, 15-20 хвилин — до півгодини. Наша машина поїхала, забрала і привезла.

 

— Скільки прооперували за минулий рік?

— 50 по перев’язочній і десь 100 в операційній. Грижі, апендицити, переломи ключиці, переломи гомілки, гнійні запальні процеси, ампутації кінцівок через діабет, тромбоз, атеросклероз, перфоративні виразки шлунка, ножові поранення, травми, розриви селезінки.

 

— Сосничани часто їдуть у Мену або в Корюківку.

— Прямої дороги на Корюківку — зовсім ніякої. Відсутній автобусний маршрут як такий. Ні Короп-Корюківка, ні Сосниця-Корюківка — нічого такого нема. Або до Мени, а з Мени — на Корюківку, або власним транспортом. А з Меною сполучення є. Транзитні рейси з Новгорода, Коропа, Батурина.

 

 

* * *

— Із Сосниці всі напряму до нас у Мену їдуть, — говорить заступник головного лікаря Менської центральної районної лікарні Володимир Салій. — Там окуліста навіть нема (окуліст, колишній начмед Олександр Демидкін, хотів стати головним лікарем і розрахувався після того, як сесія селищної ради зняла з повістки дня питання про призначення головного лікаря. — Авт.).

 

— Чи мають, на вашу думку, зберігатися лікарні у селищах, райцентрах?

— Звичайно, але має бути різний об’єм надання допомоги. Інтенсивного лікування, відновного.

 

— Якою буде Менська? Стане центром госпітального округу?

— Як вирішить госпітальна рада. Центром госпітального округу може бути одна і більше лікарень. Але треба, щоб вони були забезпечені хворими. А кількість населення неухильно зменшується. Треба, щоб працювала 24 години на добу 365 днів на рік. Де наберуть стільки хірургів, анестезіологів?

 

Хлопчиків помирає більше

По Чернігівській області за 10 місяців 2017 року живонароджених діток — 6375, померлих до 1 року — 43. По Сосницькому району за січень-жовтень живонароджених — 128, померлих до року нема. Про це повідомляє Головне управління статистики у Чернігівській області.

У 2016 році на Чернігівщині померло до року 79 дітей: 45 хлопчиків, 34 дівчинки.

У 2015 — 76 немовлят стало покійними: 39 хлоп’ят, 37 дівчаток.

У 2014 — 80 малюків не стало: аж 54 хлопчики і 26 дівчат.

 

Буде рахувати гроші

Головою госпітальної ради Північного округу стала Світлана Расулова, головний лікар Семенівської центральної районної лікарні.

— Голова госпітальної ради — це, по-простому, директор, фінансист, — пояснюють лікарі. — Рахуватиме гроші. За кожного пролікованого будуть приходити кошти.

До Північного госпітального округу належать медичні заклади Менського, Новгород-Сіверського, Корюківського, Коропського, Семенівського, Сосницького, Сновського районів.

 

Чекають молодих лікарів

— Доучуються інтерни, — говорить Сергій Морозов. — Зі Змітнева Сосницького району — Ярослав Подрєз, анестезіолог. З Куликівки — Марина Шестак, педіатр. Ольга Мочульська — ендокринолог. Вони 1 серпня цього року мають приступити до роботи. Іще вчаться двоє на 2019 рік: Аліна Волкова — психіатр, і Софія Савченко — невролог.

Чекаємо, що прийдуть молоді окуліст і лор. Є потреба і в сімейних лікарях.

 

P.S. «Хворе не хворе, це ж жива істота. Лю-ди-на!»

— Моя думка ні на грам не змінилася і змінитися не може, — сказав Геннадій Примаков 9 січня телефоном. — Я розумію, що дитя було хворе, але як можна було так цинічно, так просто сказати: «їдьте кудись якось». Хворе не хворе, це ж жива істота. Це лю-ди-на!
Менська ЦРЛ приймає величезний потік хворих із Сосниці. Мене тривожить, що держава розпорошує кошти медичної субвенції, виділяючи на лікарню, яка не працює. Якщо працює Мена, то на Мену їх треба виділяти. Це те саме, що одну банку фарби ділити на 5 шкіл. Не пофарбуєш. Так краще ж створити умови в одній лікарні. При цьому я не кажу, що Сосницьку лікарню слід закрити.

 

 

Тамара Кравченко

 

Коментарі закриті.