Запитання тижня

ЧИ ОБЕРЕЖНІ ВИ У ПОБУТІ?

Відповідають:

Олена Сергіївна БАБИЧ – жителька Мени, тимчасово не працює:
– Кажуть же у народі: якби знав, де упадеш, то соломки б підстелив. Отак воно і у мене якось вийшло. Вішала у вітальні перед Паскою минулого року штори, то в голові замакітрилося – і полетіла додолу. Добрячих синців набила! Але мені ще, дякувати Богові, поталанило, що головою об сервант не вдарилася. А то, знаю, одна жінка теж чи тюлі, чи штори вішала, то ледве не загинула через падіння – селезінку їй видалили.
Валентина Михайлівна КОВІНЬКО – жителька райцентру:
– А хто собі гірше хоче? Бережись чи не бережись, а те, що має статися – обов’язково станеться. Ось нинішньої зими я підковзнулася у своєму дворі, упала і вивихнула руку. І стежки від снігу прочищені були, і піском посипані. Довго я з тією рукою носилася – ледь не до весни.
Олександр Володимирович ВОРОНЦОВ – житель Блистови, тимчасово не працює:
– Стараюся бути обачним і коли дрова рубаю, і коли коня запрягаю. Та хіба від усього себе застрахуєш? Один мій знайомий з Мени на день народження сина гостей покликав, столи у садку поставили. Роздивився він, що лав не досить і надумав швиденько дошку-другу стругнути – має він свій деревообробний верстат. Одну дошку зробив, а за другою – чотири пальці на лівій руці відлетіли... Ніби і не поспішав він, і тесля з нього добрий, а от така біда сталася. Інвалід тепер.
Ганна Іванівна БАБИЧ – пенсіонерка з Киселівки:
– Аякже, обережна. А за мої 70 з гаком прожитих літ усього було – і пальці гарячою сковородою обпікала, і гострим ножем, зілля кришивши, себе ранила. А то якось гній з хліва викидала, то вилами собі ногу прохромила. Ох і попошкутильгала я тоді. І зараз усього буває, хоч і бережусь. Ось недавно сама себе голкою вколола.
Ніна Петрівна ШЕСТАК – з Мени:
– Так, і безгранично. Інколи вийду з дому, а тоді якісь сумніви закрадуться, то й вертаюся. А чи все вдома гаразд? І не тільки вдома, інколи й з роботи вийду, а тоді повернуся – і все перевірю, особливо електроприлади.
Баба Варка, яка багато любить говорити і про все має свою думку:
– Кажуть, утопитися можна і в ложці води. А тому, як не бути обережним – до лиха не далеко.





Бережіть себе!

СЕЛА „ЛІДИРУЮТЬ” ЗА ПОКАЗНИКОМ СМЕРТНОСТІ

Торік у районі померло 1047 чоловік. У тому числі одна дитина віком до одного року, троє – до 14 років. 177 чоловік покинули цей світ у працездатному віці і 767 – пенсіонери. На першому місці серед причин смертності – захворювання серцево-судинної системи, на другому – травми та отруєння і на третьому – злоякісні новоутворення. У цифрах це відповідно 725, 91 і 77 чоловік.

Серед сільського населення показник смертності особливо високий – 27,0 на 1 тис. населення, тоді як міського – 18,2, а по району – 22,9. Отож, головним лікарям усіх медичних закладів району варто поліпшити якість профілактичних оглядів сільського населення, виявляти патологію в ранніх стадіях, активно лікувати виявлених хворих. Для цього треба робити подвірні обходи, на повну потужність використовувати ЕКГ-апаратуру та ін.
У районі зафіксовано високий рівень первинної інвалідності по травмах, майже наполовину більший, ніж загалом в Україні.
Побутовий травматизм різко зріс: торік зафіксовано 241 випадок, тоді як у 2002 році було 207. Зросла кількість травм на виробництві – 52 (було 46), на дорозі 35 (22), у побуті 28 (27).
Шкода, що хворі звертаються за медичною допомогою несвоєчасно. В результаті – лікування часто неефективне.
Наші лікарні мають 310 лікарняних ліжок для цілодобового перебування хворих і 67 – для денного. Торік проліковано 18390 чоловік, а на денному стаціонарі – 2036. У 2003 році відкрито лікарську дільницю загальної практики сімейної медицини при Киселівській лікарській амбулаторії.
У перспективі – створення лікарських амбулаторій на базі ФАПів у Локнистому, Жовтневому і Куковичах. Проблема тільки у забезпеченні цих закладів медпрацівниками.
Торік проведено капітальні ремонти гінекологічного, пологового, інфекційного відділень центральної райлікарні, а косметично відремонтовано 27 фельдшерсько-акушерських пунктів, чотири лікарські амбулаторії, дільничну лікарню, дві райсільлікарні.
За середньостатистичними даними в районі гине щорічно від нещасних випадків до 100 чоловік.
Протягом минулого року на виробництві зафіксовано 15 нещасних випадків (один зі смертельним наслідком). У ТОВ «Березнянський» – 4, ТОВ «Менський сир» – 3, ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» – 2; по одному – в ск «Промінь», ВАТ «Нямуно банга – Мена», центральній райлікарні.
У побуті сталося 2027(!) нещасних випадків. Зі смертельним наслідком – 91. Поточного року зафіксовано в районі один випадок виробничого травматизму.

ПЕТРО ХОМРАЧ.





Через необачність

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – ЗА БАТЬКАМИ

7 квітня 2004 року проводиться Всесвітній день здоров’я під гаслом «Безпека дорожнього руху – запорука життя».
На Менщині різко збільшилась кількість травмованих школярів. Найчастіше діти отримують травми в ДТП, 20% з них назавжди лишаються інвалідами, 10% – гинуть.
Тільки за останні три місяці в дорожньо-транспортних пригодах постраждало 15 дітей віком до 15 років. Вони отримали закриті черепно-мозкові травми та струс головного мозку.
Закриті травми грудної клітки і живота нинішнього року отримали четверо дітей – з Лісок та Ушні. Травми ліктьового суглобу «нажило» для себе двоє школярів.
Переломи кісток мали 15 дітей: 10 – у Мені і п’ять – у населених пунктах району. Четверо підлітків у стані алкогольного сп’яніння травмувались на дискотеці у райцентрі.
Двоє дітей у Мені обпеклись (одна дитина – віком до одного року) і ще троє – з сіл району.
Хто ж винен у цьому? Перш за все – батьки, саме вони відіграють головну роль у вихованні майбутньої особистості, саме вони першими повинні ознайомити дитину з правилами дорожнього руху, прищепити їй навички безпечної роботи з інструментами.
Не останнє місце займає і школа, де під час уроків школярам даються знання з основних дисциплін, у тому числі з трудового навчання та правил дорожнього руху.
Що ж потрібно робити, щоб зменшити наведену сумну статистику? Не залишайтеся байдужими як до своїх дітей, так і до чужих, зайва хвилина часу, яку ви віддаєте дитині, може врятувати її від каліцтва та навіть смерті. Якщо об’єднати зусилля батьків, учителів та лікарів у боротьбі з травматизмом – ми зможемо виростити здорове майбутнє покоління.

СЕРГІЙ БОГДАН.





Наше майбутнє

НАЙБІЛЬШЕ ТРАВМ ТРАПЛЯЄТЬСЯ У НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМ’ЯХ

У районі з 6503 дітей 5,5 тисячі – хворі. Дітей з малокрів’ям – 560 чоловік, із захворюванням щитовидної залози – 120, з хворобами органів травлення – 967, кістково-м’язової системи – 471. Є діти з порушенням зору, із захворюванням нирок, а також з виразковою хворобою, злоякісними новоутвореннями, бронхіальною астмою, дитячим церебральним паралічем.

Показник виходу на первинну інвалідність значно нижчий обласного і державного. Якщо п’ять років тому в ра-йоні було 130 дітей-інвалідів, то нині – 90. Є можливість своєчасно пролікувати дитину, оздоровити її. Три роки тому на 30 ліжках у дитячому відділенні центральної райлікарні лікувалось по 10 – 15 хворих дітей, а зараз, завдяки безкоштовному лікуванню, поправляють своє здоров’я 35 – 40 дітей. У Чернігові ж лікування платне.
Лікарів дуже непокоять неблагополучні сім’ї, в яких виховуються 297 дітей. Вони часто голі-босі, а для горе-батьків – це своєрідний бізнес: чим більше дітей, тим вища соціальна допомога на них.
Ось нещодавно мені довелося відвідати одну таку сім’ю у Синявці. У хаті – холоднеча, діти босі, на столі – пусто. Найменшенька дитина, дивлячись на мене голодними очима, спитала: «Тьотю, а що ти мені принесла?». Мати ж у цей час п’яна спала, бо вона, отримавши допомогу на дітей, зі своїм співмешканцем побувала в Чернігові, просиділа там у кафе, додому приїхала на таксі, а дітям привезла на гостинець по свистку. І саме у таких сім’ях найбільше трапляється травм, нещасних випадків.
У дитячому відділенні центральної райлікарні живе по двоє – троє дітей з неблагополучних сімей по півроку і більше. І за цей час мати жодного разу не прийде і не поцікавиться своєю дитиною, а гроші на неї одержує регулярно.
Фінансова скрута призвела до того, що в лікарні недостатньо м’якого та твердого інвентаря. Якщо хворий поступає з травмою з поля чи аварії, для такої людини у лікарні є все необхідне, а при планових госпіталізаціях треба нести з собою постільну білизну. Лікарні необхідно мати 800 комплектів білизни, пральну машину, центрифугу, гладильний коток.
Може, керівники підприємств, приватні підприємці, сердобольні люди усі разом вирішать цю проблему?

ГАЛИНА ВЕРБИЦЬКА.