Тиждень

МЛИНЦІ СМАЧНІШІ ЗА ГАМБУРГЕР

Колись у редакції англійського журналу придумали, як можна порівнювати вартість проживання в різних країнах. Спосіб дуже простий: вони порівняли ціни на бутерброди з філіалів “МакДональдсу” у різних куточках світу. Після порівняння вартості українського гамбургера і американського вирахували різницю у співвідношенні до валюти цих країн. Шляхом поділу 2 доларів 54 центів на 7 гривень (ціна однієї порції), одержали курс “МакДональдсу”. А за цим курсом гривня недооцінена щодо долара майже вдвічі. Наскільки вірні ці розрахунки, точно сказати важко, але варто замислитися…
Приємно скуштувати гамбургер, але під час Масляної млинці з медом, маком або ж начинені сиром з родзинками, мабуть, смачніші. Цього тижня люди їли найрізноманітніші ласощі перед суворим і тривалим Великим постом. Нестримне “масляне” трапезування та веселощі розглядаються як магічне передвістя майбутнього благополуччя, процвітання та успіхів у всіх ділових, домашніх та господарських справах.
Масляна – це веселі проводи зими, очікування приходу весняного тепла. Сонце сьогодні зійшло о 6.59. Захід будемо спостерігати о 17.25. Минулого тижня у пологовому відділенні ЦРЛ народилося 5 малят: три дівчинки і два хлопчики.

ТЕТЯНА ВОЛЕВАЧ.





Програма Уряду в дії

ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ ПІД ПИЛЬНОЮ УВАГОЮ УРЯДУ

Зараз в усій країні мабуть не знайдеться оселі, де б не обговорювалась пенсійна реформа. І не дивно – перші кроки з її втілення поставили поки що більше запитань, ніж дали відповідей.

Дійсно, чому в одних пенсії сягнули за тисячу, а в інших прибавка склала тільки декілька гривень? Звичайно, зрозуміло, що виплати перераховано залежно від колишніх заробітків, як і передбачено новим законодавством. Та хіба вчитель чи доярка винні у тому, що їхня праця колись оцінювалась державою вкрай низько, і вони не заслуговують на достатню пенсію так само як машинобудівник чи металург? Чи це нормально, коли в результаті перерахунку з понад 13 мільйонів пенсіонерів відчутні прибавки отримали лише 4 мільйони, а для решти підвищення склало тільки 4,2% від отримуваної пенсії?
Сьогодні Уряд дуже занепокоєний тим, що початок реформи не приніс суттєвих змін у життя значної частини старшого покоління. Наразі за дорученням Прем’єр-міністра Віктора Януковича готується спеціальне засідання Кабміну, на якому розглядатимуться два головних питання. По-перше, необхідно знайти механізми термінового підвищення мінімального розміру пенсійних виплат, бо особливо прикро, що тим людям, які й раніше мали мізерну пенсію, реформа так нічого і не дала, навіть підвищення на декілька гривень і те відбулось тільки завдяки окремій постанові Уряду. Тож цей недолік необхідно якнайшвидше виправляти. На першому етапі завдання полягає у збільшенні мінімальних виплат принаймні до ста гривень, що має статися не пізніше березня. По-друге, істотною проблемою є те, що утворилася справжня прірва між найбільшими і найменшими виплатами. З одного боку, подолання пенсійної зрівнялівки відповідає принципам соціальної справедливості, але ж з іншого – цього замало для загального підвищення рівня життя пенсіонерів. Постає завдання терміново знайти фінансові ресурси для того, щоб „підтягти” невеликі виплати до прийнятного розміру, а також забезпечити, щоб тривалість стажу більше впливала на розмір пенсії. Для успішного просування у цьому напрямку необхідно забезпечити своєчасність і повноту сплати пенсійних внесків, а також погашення підприємствами існуючих боргів перед Пенсійним фондом. Ця справа вимагає зусиль на всіх рівнях – міністерських, галузевих, місцевої влади.
Поки ж ця робота триватиме, пенсіонерам варто пригадати свою трудову біографію – може під час перерахунку за основу обчислення пенсії було узято не найвигідніший період?
А вигідність полягає у тому, щоб знайти такий п’ятирічний відрізок часу, коли особиста зарплата перевищувала б середню зарплату по країні, або хоча б була ненабагато меншою від неї. Треба бути уважними, бо цілком ймовірно, що період, коли людина отримувала найвищу за своє життя зарплатню, не є кращим, бо тоді й середня зарплата була висока, а час, коли прибуток був нижче, може виявитися саме тим, що треба, через співвідношення з середньою зарплатою. Тут, звичайно, не обійтися без таблиці середніх зарплат. Вони є у всіх відділеннях Пенсійного фонду, до працівників яких необхідно звернутися, щоб разом передивитись пенсійну справу і з’ясувати, чи дійсно при обчисленні було обрано справді найвигідніший для пенсіонера період стажу. І хоча зробити це можна протягом року, баритися все ж не треба, тим більш, що зараз для уникнення виснажливих черг у місцевих відділеннях Пенсійного фонду введені додаткові дні прийому.
Пенсійна реформа тільки розпочалася і остаточні висновки робити ще рано, а от усувати недоліки і виправляти помилки – саме час, на чому Прем’єр-міністр Віктор Янукович і сконцентровує увагу Уряду і Пенсійного фонду.

Точка зору

Ветеран праці В.ТКАЧЕНКО, смт Березна:
- У 2003 році я одержував пенсію 152 гривні. На ці гроші міг придбати у магазині 150 хлібин. Після так добре розрекламованої пенсійної реформи отримав 163 гривні пенсії, на які тепер можу купити 100 хлібин. Це за 45 років праці у сільському господарстві, з яких 30 років – на комбайні. Виходить, що з урахуванням росту цін, наші пенсії не збільшились, а стали ще меншими.
Після реформи ті, хто отримував 500 – 600 гривень, мають ще 100 – 200 гривень добавки, а хто мав 92 гривні, тому добавили аж 4 гривні.
Звичайно, кажуть, що у трудівників сільського господарства малий місячний заробіток. Але хіба люди винні, що продукцію сільськогосподарських підприємств держава забирала за безцінь, а селяни працювали не покладаючи рук за мізерну зарплату?

Г. ДАНИЛЕЦЬ.





Трагедія

РОСТИСЛАВ НІКІТЧЕНКО З БІРКІВКИ НАВЕСНІ МАВ ПРИЙТИ З АРМІЇ. АЛЕ НЕ СУДИЛОСЯ…

Розважальну програму до Дня святого Валентина у місцевому Будинку культури відмінили за кілька годин до її початку. Селом опанували смуток, туга: звістка про трагічну загибель їх 19-річного земляка вибила всіх зі звичного життєвого ритму.

“Свій” хлопець

Ростислав був з тих, кому довіряли, на кого покладалися. Він умів слухати, пройматися радощами і невдачами не лише своїх однолітків. Його класний керівник Сергій Іванович Саповський розказує:
– У моєму класі було десять хлопців і п’ять дівчат. Ростик виділявся поміж них природньою сільською сором’язливістю. Тихий, мов тепле літечко, а очі – добрі-добрі. Будучи поруч з цим хлопцем, і собі проймався якимось затишком, спокоєм.
Батько Ростика, Валентин Сидорович, досвідчений тракторист, вимушений був залишити роботу – хворів. Ростик вирішив продовжити батькову справу – вивчився на механізатора широкого профілю у Сосницькому ліцеї, до призову в армію трохи попрацював у рідному селі.
Служилося Ростиславу легко і добре. Скільки батьки подяк від командування отримували! Мама, Ніна Костянтинівна, тримала фото сина у своєму службовому кабінеті – вона завідуюча їдальнею і пекарнею місцевого сільгоспкооперативу. На тім знімку її Ростик – у парадній військовій формі з поглядом лагідних, ще дитячих очей…
“Мамо, – писав Ростик у листах, – оце вирішив не йти у відпустку, хоча й пропонують. Дослужу вже, а в квітні і додому прийду. Моє 20-річчя відзначимо, батьків 50-річний ювілей. А тоді можливо, повернусь у свою частину, служитиму за контрактом…”
Батьки рахували тижні, дні, коли на порозі оселі постане син – змужнілий, дорослий і найдорожчий у світі.

Страшна вість

Служив Ростислав Нікітченко у Білій Церкві, що на Київщині. Ніби й недалеко від дому, однак батьки тільки на прийняття Присяги і їздили до сина – сільські турботи вічні і відірватися від них майже неможливо. Ніна Костянтинівна часто телефонувала командиру частини, де служив її син. Тож, як мовиться, з перших вуст знала про нього все.
За день чи два до страшної звістки вчулося Ніні Костянтинівні, що ніби її Ростик зве. Чітко так у хаті пролунало: “Мамо! Мамо!”
– Я тоді якраз на печі лежала. Зіскочила, а чоловік воду п’є, – плаче. – І ніякого Ростика в хаті нема.
…Зателефонував рай-військком В.І.М’якішев додому до сільського голови К.О.Фесюн (був вихідний – субота).
– Будьте на роботі. Зараз під’їжджаємо.
– Нічого лихого я не подумала, – каже Катерина Олексіївна. – Часто мене кличуть не тільки у вихідні, а й серед ночі, у свята. Та коли приїхав Володимир Іванович з незнайомим мені чоловіком (а то був представник облвійськкомату), серце забилося у тривозі: щось трапилося. Коли дізналася про загибель Ростислава, світ мені почорнів. А як же рідним сказати?
Коли зайшли до Нікітченків і повідомили про трагедію – їх син втопився, долаючи річку танком, мама, скрикнувши, втратила свідомість, а батько почав лаятись, мовляв, це неправда, ви, військові, розберіться спочатку, не може бути цього… Валентин Сидорович, як чоловік, намагався тверезо оцінити ситуацію, в яку потрапила його родина, і не зміг: сльози струмком бігли з очей.
Про трагедію дізналася і їх старша дочка Оксана – вона з сім’єю живе на Сумщині. А як же Ростик хотів побачити і потримати на руках її донечку Надійку – свою восьмимісячну племінничку!

Версії трагедії

Труну з тілом Ростислава Нікітченка військові його частини привезли до райвійськкомату о 2 годині 10 хвилин 17 лютого. Везли з Житомира машиною “Урал”.
Саме поблизу цього міста знаходиться навчальний полігон частини, де служив Ростик. Він був механіком-водієм танка, на його досвід і вміння покладалося не один раз командування. Так і цього разу. Треба було витягти бронетранспортер, що застряг. Доручили Нікітченку. Долаючи річку Рось, танк занурився у воду і один з люків добряче привалило товстою крижиною. Два офіцери і прапорщик, які були разом з Ростиком, відкрили другий люк, вискочили з танка, витягли і Ростислава, який уже встиг наковтатися води. Йому зробили штучне дихання, викликали швидку, але по дорозі до лікарні хлопець помер. Під час розтину виявилось, що у легенях була річкова вода. Таку скупу інформацію про причину загибелі Ростислава розповіли військові, які привезли труну з тілом і взяли участь у похованні. Цей жахливий випадок розслідує військова прокуратура.
Безперечно, висновки буде зроблено. І взято урок на майбутнє. Але все це – ціною життя Ростислава Нікітченка, якого не повернути і не воскресити. Шкода. Дуже боляче усвідомлювати, що він не пригорне до своїх грудей матері, не потисне батьківську руку, не посміхнеться народженню нового дня. Доля в нього виявилася надто короткою.
***
Провести юнака прийшло все село – і старі, і малі. Труну з тілом серед ночі зустрічало півсела.
Був мітинг і панахида за упокій душі Ростислава. Були теплі слова про його коротке життя. Були сльози і квіти, мелодії військового оркестру, під котрі на руках несли його військові побратими і друзі труну. В останню путь. У вічність. Земля нехай буде йому пухом, а пам’ять – вічною.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

Провести юнака прийшло все село. Фото Івана ШУЛЬГИ.





Пам’ять

ВШАНУВАЛИ МУЖНІХ

Позаминулої п’ятниці у центральній районній бібліотеці відбулося урочисте зібрання, приурочене 15-ій річниці виведення військового контингенту колишнього СРСР з Афгані- стану.

Перед його початком воїни-афганці та керівники району поклали вінки і квіти до обеліска Слави та пам’ятника Невідомому солдату.
Урочисті збори відкрив голова районної організації воїнів-афганців Микола Іванович Пустовойт.
Присутніх щиро і сердечно вітали голова райдержадміністрації П.Ф. Киценко, голова районної ради М.П.Кот, міський голова М.Д.Кадушко. Зазначалося, що у бойових діях в Афганістані брали участь 124 юнаки з Менщини, 25 з них нагороджено орденами і медалями, шість – повернулися додому інвалідами, а п’ятеро загинули. Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували па-м’ять Анатолія Бурківського з Березни, Сергія Титовського з Киселівки, Володимира Жили з Дубрівки, Петра Мордашка з Феськівки та Валерія Яцухна з Городища.
За мужність, проявлену під час виконання інтернаціонального обов’язку, та за активну участь у патріотичному вихованні молодого покоління великій групі воїнів-афганців було вручено медалі “Захиснику Вітчизни” та Почесні грамоти райдержадміністрації.
Аматори районного Будинку культури та працівники райбібліотеки підготували літературно-музичну композицію. Керівники району, а також установ та організацій відповіли на численні запитання воїнів-інтернаціоналістів, взяли на контроль вирішення їхніх проблем.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

Фото Івана ШУЛЬГИ.





Коментар

ХТО ВСТАНОВЛЮЄ ТАРИФИ НА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ?

Не дуже приємним післяноворічним повідомленням для жителів області стало підвищення цін на послуги з теплопостачання. Та цей факт у своїх власних інтересах досить вдало використовують опозиційні сили, підбурюючи людей до акцій протесту за принципом :”В усьому винна влада”. За роз’ясненнями, яка ж насправді роль обласної та місцевої влади у встановленні тарифів на житлово-комунальні послуги, ми звернулися до заступника голови облдержадміністрації Миколи ЛІТВІНОВА. Ось його коментар:

– По-перше, повноваження з встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги належать виключно місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України. Тобто обласна державна адміністрація приймає рішення про зміни тарифів за пропозиціями міських, селищних рад.
По-друге, житлово-комунальні послуги є товаром, за який, як і за будь-який інший товар, необхідно платити. Але ж процес формування тарифів здійснюється не стихійно, а з урахуванням реальних витрат на виробництво послуг.
По-третє, для оперативного та якісного вжиття заходів по регулюванню цін та стримування їх росту в області створена і діє комісія по цінах облдержадміністрації, до складу якої включені фахівці державної інспекції з контролю за цінами, територіального відділення Антимонопольного комітету, обласної податкової адміністрації, управління по захисту прав споживачів, обласної ради профспілок. Облдержадміністрацією запроваджується система ефективних запобіжних заходів по недопущенню безпідставного зростання тарифів. Так, тарифи на послуги з теплопостачання по ВАТ „Облтеплокомуненерго” упорядкували у зв’язку з наступними змінами:
- по статті електроенергія, підвищення ціни на 25% (з 0,19 грн. до 0,2367 грн. за 1 квт/год);
- по статті паливо – за рахунок падіння обсягів та зміни питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів;
- по статті заробітна плата – за рахунок зміни рівня мінімальної заробітної плати у зв’язку з урядовим рішенням (з 118 грн. до 205 грн.);
- по статті амортизація – у зв’язку з прийняттям на баланс „безгосподарних” об’єктів і мереж.
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 04.09.2003 р. облдержадміністрацією проводиться робота оптимізації тарифів на житлово-комунальні послуги і збалансування їх рівня з рівнем собівартості виробництва та надання послуг. Тарифи визначаються з урахуванням питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, які в обов’язковому порядку проходять експертизу в інспекції з енергозбереження, норм споживання послуг, які затверджуються місцевими органами влади, норм витрат, що затверджуються облдержадміністрацією.
Необхідність у запровадженні тарифів самоокупних і збалансованих з витратами виробництва викликана жорсткими вимогами газопостачальних та енергетичних організацій щодо забезпечення стовідсоткових розрахунків за природний газ та електричну енергію у період їх споживання. В іншому випадку енергопостачальні підприємства обмежують подачу електричної енергії та природного газу, що, у свою чергу, призводить до неможливості забезпечити надання якісних житлово-комунальних послуг.

ПРЕС-СЛУЖБА ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ.





На мою думку

МЕНЯНИ ОПЛАЧУЮТЬ МОНОПОЛІЮ

Доки комунальні послуги надаватиме монополіст, доти будуть зростати тарифи на них.

Нещодавно Президент України Л.Д.Кучма наголосив на недопустимості підняття цін на комунальні послуги для населення. Очевидно, глава держави турбується не тільки про добробут людей, але й про інтереси держави: підвищення цін на комунальні послуги вдарить і по бюджету у вигляді збільшення субсидій.
Вочевидь, ні перше, ні друге сьогодні зовсім не хвилює комунальників. Колишні комунгоспи, а нині приватні структури, відмовились від інших робіт і послуг (ритуальних, розведення квітів, прибирання вулиць тощо), залишивши собі водопостачання та водовідведення, на які можна систематично підвищувати тарифи.
Під час засідання „круглого столу” у міській раді на запитання про те, як формуються ціни на комунальні послуги, голова ЗАТ „Менський комунальник” В.Ю.Зима відповів від-верто: „Фактичні витрати ділимо на кількість кубометрів використаної води”. Тобто, по-простому кажучи, скільки захочемо – стільки й заплатите. Кажуть, працівники ЗАТ мають високі зарплати. І в тому нема нічого поганого. Але зарплата має бути зароблена, а не „намальована” в калькуляціях.
В Антимонопольному комітеті я ознайомився з „Типовим положенням з приводу обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості”, затвердженим Кабміном. Головний інженер облкомунгоспу О.І.Осадчий ознайомив мене з „Положенням про облік собівартості і калькулювання комунальних послуг”. Ні в одному з цих нормативних документів не має такої формули обчислення собівартості метра кубічного води, яку винайшли у нас. Розрахунок вартості кубометра води береться від фактичних затрат, обумовлених нормами, потужністю насосів, затратами живої сили, накладними витратами, відсотками рентабельності. У нас же у розрахунок ідуть усі можливі і неможливі затрати.
Вихід у такій ситуації може бути тільки один: ліквідувати монополію на надання комунальних послуг. Міська рада має сказати своє вагоме слово і показати, „хто у домі господар”. Варто було б на тендерній основі знайти підприємства, які б замінили ЗАТ „Менський комунальник”. Гадаю, що така можливість є. „Сількомунгосп”, колишнє ПМК-6, деякі інші організації мають таку ж господарчу структуру, що й ЗАТ „Менський комунальник”.
На сесії міськради прийнято рішення про створення комунального підприємства при міській раді. Це теж вихід із ситуації. Але без підтримки районної влади, проблему цю вирішити буде дуже важко. Тому хотілося б, щоб і районна рада, і райдержадміністрація допомогли втілити в життя рішення міськради, бо воно буде на користь усім жителям Мени.

ЛЕОНІД НЕЧИПОРЕНКО.





Підсумки

МИНУЛОРІЧНІ ЗАВДАННЯ ПОДАТКІВЦІ ПЕРЕВИКОНАЛИ

Працівники податкової служби району підвели підсумки роботи за 2003 рік і визначили завдання на поточний рік.

Начальник Менської МДПІ Олександр Мисник повідомив, що у 2003 році надходження до Державного бюджету України становили 2 млн. 993,1 тис. грн., завдання з наповненням Держбюджету податківцями перевиконано.
До зведеного бюджету країни органами податкової служби району мобілізовано 10 млн. 284,9 тис. грн. Порівняно з 2002 роком надходження збільшились на 1 млн. 216,8 тис. грн., або на 13,4%. У порівнянні з відповідним періодом минулого року зросли надходження по прибутковому податку з громадян – на 24,6%, податку на прибуток – на 33,8%, єдиному податку на підприємницьку діяльність – на 22,7%. Надходження місцевих податків і зборів залишилося на рівні минулого року і склало 275,2 тис. грн.
Зменшилися надходження по податку з власників транспортних засобів – на 74 тис. грн., платі за землю – на 33,9 тис. грн., податку на додану вартість – на 265,1 тис. грн., фіксованому і сільгоспподатку – на 37,4 тис. грн.
Податковій службі вдалося підвищити до 92% рівень добровільно сплачених податків і зборів, розширити базу оподаткування за результатами контрольно-перевірочної роботи на 1 млн. 71 тис. грн., попередити 6 випадків безпідставного відшкодування ПДВ на загальну суму понад 81 тис. грн.
За рахунок погашення податкового боргу до бюджету надійшло 738,5 тис. грн. податків і зборів, в т. ч. за рахунок вилучення готівкових коштів у боржників – 246 тис. грн., за рахунок реалізації майна, що перебувало в податковій заставі (за дозволами МДПІ), – 371,1 тис. грн.
За результатами контрольно-перевірочної роботи до бюджету додатково надійшло 238 тис. грн. податків і зборів.
Ряд провідних підприємств району зменшили збитки на 5,6 млн. грн. і планують у поточному році працювати з прибутками. Це, зокрема, ВАТ “Нямуно банга – Мена”, санаторій “Остреч”, ТОВ “Менський сир”, ТОВ “Березнянська птиця”.
В обстановці вимогливості і принциповості відбулося обговорення виконання доручень Президента України щодо посилення боротьби з протиправним використанням марок акцизного збору старого зразка, впорядкування торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, унеможливлення реалізації фальсифікованої підакцизної продукції.
Обговорювались також питання роботи органів податкової служби щодо розгляду звернень громадян, проведення керівними працівниками особистого прийому громадян, підвищення рівня податкової культури населення та зміцнення партнерських взаємовідносин з платниками податків.
У 2004 році основна увага буде спрямована на першочергове виконання завдань з наповнення зведеного бюджету, розширення бази оподаткування за рахунок виявлення найбільш суттєвих порушень у податковій сфері, руйнування існуючих схем ухилення від сплати податків, зменшення кількості боржників та збиткових підприємств, забезпечення прозорості діяльності податкової служби, поглиблення її співпраці з громадськими організаціями, підприємцями та жителями району.
У роботі наради взяв участь та із заключним словом виступив заступник голови ДПА в Чернігівській області, начальник управління податкового аудиту та валютного контролю Віктор Акименко.

НАТАЛІЯ ТРАЛО.





Продовжуючи тему

МИКОЛАЇВСЬКА ШКОЛА БІЛЬШЕ НЕ ЗАВАЛИТЬСЯ

Принаймні, такий висновок зробила спеціальна комісія, яка понад тиждень працювала у школі після обвалу даху у спортзалі.
Як з’ясували спеціалісти, ретельно обстеживши всю будівлю, обвал даху стався через порушення будівельних норм, недосконалість конструктивного рішення системи водовідведення з даху будівлі.
– Фактично зруйнована водою у місці проходження труб цегляна кладка не витримала ваги дванадцяти бетонних плит, – каже начальник відділу осві-ти РДА В.В.Фесенко. – А зверху ще й тиснув чималий шар снігу.
За висновком комісії, перебування у центральному приміщенні школи загрози для життя не несе, діти можуть відвідувати заняття.
Зараз працівники „Мена-агробуд” розчистили завали у спортзалі і готуються до відбудови. Планується над усім приміщенням школи навести шатровий дах.

ІРИНА ПРИМАК.





Добра новина

НАДІЯ ДОПОМАГАЄ ПЕРЕМОЗІ

У січні ми отримали радісну звістку: Юра, граючи в конкурсі „Зоряний рік”, який проводила газета „Теленеделя”, виграв мікрохвильову піч.

Протягом минулого року треба було вирізати з кожної тижневої газети маленьке фото акторів, співаків, інших відомих людей і наклеювати на спеціальний календар. Усього було 52 такі фотографії. Розиграші проводилися щомісяця, але нам не щастило. Юра вже втратив надію. А в кінці року відправили на підсумковий розиграш весь календар. І якою ж несподіванкою було побачити у четвертому номері „Теленедели” за цей рік напроти виграшу „мікрохвильова піч” – Краснов Ю., Черні-гівська обл.
Приз мали вручити 31 січня у Києві. Постало одразу декілька питань: участь у конкурсі брав Юра, але поїхати він не може, то чи віддадуть приз мамі? Та й до Києва треба було їхати на ніч, то де ж переночувати? Першу проблему вирішили самі, а з другою справилися за допомогою В.М.Пилипенко, помічника-консультанта народного депутата України Олега Петрова. На її прохання був замовлений номер у готелі „Братислава”. Як це було чудово – переночувати у комфортабельному готелі, вранці поснідати у вишуканому готельному ресторані.
По дорозі додому мені всюди траплялися добрі люди, які допомагали і в метро, і в автобусах...
Тепер Юрасик радить усім, а особливо людям з обмеженими можливостями, не втрачати в житті надії, і говорить, що гарних і добрих людей більше, ніж заздрісних і злих.

СІМ’Я КРАСНОВИХ.

Фото Івана ШУЛЬГИ.





Життя прожити…

ОЛЕКСАНДР І ОЛЕКСАНДРА

9 грудня минулого року випало на вівторок, буденний день. А в оселі Даценків було тісно від гостей, весело від музики і пісень. Гучно того дня лунало “гірко!” Даценки справляли золотий ювілей свого подружнього життя…

Олександра

У п’ять рочків вона втратила маму. Сім’я була великою – п’ять маленьких ротів хотіли їсти. Тому Саша рано почала заробляти свій шматок хліба: пасла людську худобу, гребла сіно. До школи походила тільки чотири роки.
Уже по війні до вечірньої пішла. У колгоспі працювала, як віл.
– З молоду випадало мені здебільшого чоловічу роботу виконувати, – розповідає Олександра Карпівна. – І луг вручну косила, і орала. У поставку ліс вантажила, коноплі, зерно. А вдалася я гострою на язик. Любили мене всі за справедливість. Нікого я ніколи не боялась і душею не кривила.
І пригадала такий випадок.
– У мене одежі путньої не було. Як ішла до клубу, то у сусідки жакет позичала. Так податки задавлювали, що і не сказати. Якось уже стяглася і купила собі нову фуфайку. А тут виконавець із району викликає мене і питає, чого податків не платить наша сім’я. Мовляв, он у нову фуфайку прибралася, значить, було за що її купити. Я так розсердилася! Кинула під ноги виконавцю свою одіж, кинулась до нього: “Скидай і ти своє пальто! Узнаєш, як по холоду з голими плечима ходити!”
Усі, хто спостерігав за цим, думали, що зашлють мене туди, де Макар і телят не пас. Але якось минулося.
Згодом Саша завербувалася на Донбас…

Олександр

У нього доля багато в чому схожа на життя його обраниці. Виріс у багатодітній родині на Хмельниччині. У батька-матері їх було шестеро. Від злиднів теж утік на Донбас. Але працювати на шахті довго не довелося – призвали в армію. На той час він уже був одружений із Сашею. Весілля у них ніякого не було, жили у гуртожитку. Того дня, як скріпили підписами свій сімейний союз, уже під вечір зізналися своїм друзям, що одружилися. Ті кинулися вітати.
– Довелося бігти у магазин за пляшкою “казьонки”, – сміється Олександр Миронович. – Щось гуртом на стіл зібрали – ото було наше весілля. З однією пляшкою горілки.
Пішов Сашко до війська через якийсь час, а його дружина поїхала до своїх свекрів і незабаром народила первістка – донечку Валю.

Діти

Коли Сашко прийшов з армії, Даценки на Донеччині отримали квартиру, працювали. Він – маляром-штукатуром, вона – камеронщиком – відкачувала воду з шахти.
У краї териконів їм було сумно і важко. Ні помочі ні від кого, ні рідні ніякої. Зарплати не вистачило, аби житло якось розширити, бо більша половина ішла на продукти.
Тому у 1956-му році приїхали Даценки в Киселівку. У батьківській хаті місця їм не знайшлося, пішли у чужу.
– Згадуємо те житло, ніби страшний сон. Як іде дощ – і в нашій хаті він є, бо дах був, як решето. Весь посуд – від баночки до ночов був задіяний на ті злощасні дощані краплі. А дітки, Богу дякувати, пішли на світ так рясно, немов груші котилися з розв’язаної торби. Після Валі народилася Світланка, потім – Анатолій, за ним – Таня, тоді – Люда, – каже подружжя.
Діти у Даценків – гарні і розумні, добрі і роботящі. А якими ж їм бути у таких батьків? До всякого діла привчені, людей уміють шанувати, на татка і матір моляться, мов на святиню. Ось був 50-річний ювілей їх весілля, то всі з’їхалися: Валя з Величківки, Світлана з Анатолієм із Санкт-Петербурга, Таня з Сахутівки, Люда з Прогресу. З чоловіками, дітьми. А подарунків навезли! Столи ломилися від наїдків і напоїв.
– Усе діти нам організували, – кажуть Даценки. – І страв наготували, і купили все до столу, що треба. Ще і за сценарієм наше золоте весілля було: і коровай, і вінчання, і “гірко!”. Та все з музикою, гумором. На все життя запам’ятається нам 9 грудня 2003 року. Хоча і те, 9 грудня 1953 року, теж закарбувалося навічно. Добре ми прожили, хоча і скрута нас не обминула, і життєва необлаштованість. Однак усе минулося: хату – світлу і простору – власноруч звели, дітей щирими і добрими виховали. От якби і вони прожили всі у любові і злагоді, як ми. Правду кажуть, що з милим і в курені рай. Оце так у нас. І в горі, і в радості ми завжди разом – колись і зараз.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

Фото з сімейного архіву Даценків.