Нещодавно у міні-музеї народного українського побуту «Світлиця» Менської школи ім. Т.Г.Шевченка відбулася зустріч з учителями-пенсіонерами.

Це, власне, перша подія в рамках проекту, запланованого керівником літературної студії «Муза», господинею «Світлиці», вчителькою української мови та літератури Іриною Гетьман. Як розповіла Ірина Федорівна, мета цього проекту, присвяченого 200-літньому ювілею Кобзаря, – більше дізнатися про минуле рідної школи, яка носить ім’я Тараса Шевченка.

Цього разу гостями «Світлиці» стали колишні вчителі Галина і Микола Дорошенки та Тетяна Резніченко.
Тетяна Степанівна прийшла на зустріч не з порожніми руками. Старовинна прядка, гребінь і вишитий рушник, датований 1927 роком. Ці речі дісталися їй від мами та бабусі, їх вона передала на зберігання до «Світлиці». А ще Тетяна Степанівна багато розповідала про своє дитинство, про побут українських сімей в ті роки, з теплотою згадувала своїх рідних.

Надзвичайно цікавою була також розповідь Галини Василівни та Миколи Костянтиновича Дорошенків. Це подружжя живе в будинку на вулиці Урицького, в якому колись розташовувалась перша в Мені приватна жіноча гімназія. А батько Галини Василівни, Василь Кузьмич Скепський, був першим директором школи імені Т.Г.Шевченка.

До «Світлиці» з подарунками також завітала лаборант школи Наталія Луговська. Вона передала в колекцію музею коромисло, рушники, дві вишиті і помережені полотняні нічні сорочки, а також ціп, яким колись селяни молотили зерно. До речі, про те, як користувалися цим знаряддям, детально розповів Микола Дорошенко.

Як запевнила Ірина Гетьман, у планах провести подібні зустрічі з усіма колишніми педагогами навчального закладу, адже їх розповіді, їх досвід – це частина історії школи.