Згорілу лазню у Березні нема кому відновити
– Ех, попаритися б, та нема де, – скрушно зітхають березнянці Іван Мотчаний (ліворуч) та Петро
Касьяненко. Про колишню селищну лазню зараз тільки вивіска нагадує.
У Березні ще минулого року під час пожежі постраждала селищна лазня, яку орендував місцевий приватний підприємець. Зараз будівля пустує, березнянці незадоволені, а у кожного з учасників цього спо­ру – своя правда…

«Хоч в калюжі мийся…»

– Як не як, хоча і з перервами, але до пожежі баня працюва­ла, – розповідає житель селищної вулиці Карла Маркса Іван Мотчаний, який проживає поряд з лазнею. – Любителі пару мали де душу відвести. А зараз або до приватника у сауну просись, або… що хочеш. Вибір «потужний»: хоч в тазику мийся, а хоч – в калюжі. Хіба ж це нормально?

Дійсно, для селища з населенням майже в п’ять тисяч чоловік це дещо не солідно. То що ж сталося?

Пізнього вечора 20 лютого минулого року після проведення орендарем на горищі лазні зварювальних робіт виникла пожежа. Вогонь майже повністю знищив покрівлю, пошкодив перекриття. Офіційна версія виникнення пожежі – коротке замикання електромережі.

Орендар – приватний підприємець Микола Тимощенко, який, окрім утримання лазні, мав у будівлі ще й продуктовий магазин, з проведенням ремонтних робіт чомусь не поспішає. А може й не повинен?

«Готуємо претензію»

– Та як же не повинен? – дивується Березнянський селищний голова Володимир Павленко. – Згідно з договором оренди Микола Іванович і за пожежну безпеку будівлі відповідає, і застрахувати майно повинен був. Договір оренди було укладено між селищною радою та Миколою Тимощенком ще 2001 року з правом викупу до 2031 року. Він начеб згодився викупити будівлю після пожежі. Селищна рада створила комісію, було проведено незалежну експертизу, фахівці визначили ціну – 77 тисяч гривень. Але потім приватний підприємець відмовився від купівлі та й наслідки пожежі не усуває.

– Порадившись із юристом районної ради, зараз готуємо претензію орендарю, – каже селищний голова. – Якщо ж протягом місяця відповіді від Миколи Івановича не буде – позиватимемося до суду. Адже якби будівля була придатна до експлуатації, то, може б, інший орендар зна­йшовся, який згодився б знову відновити роботу лазні.

«Окрім збитків, ще й невдячність»

– При розгляді цього питання потрібно враховувати багато факторів, – дотримується своєї думки приватний підприємець Микола Тимощенко. – Адже, коли «сватали» мене взяти в оренду будівлю і відновити роботу лазні, один з тодішніх кандидатів у народні депутати обіцяв витрати на її ремонт компенсувати. А відновлювати було що – лазня до цього років десять не діяла. «Добрі люди» розтягували потихеньку: не було ні підлоги, ні вікон, крівля в аварійному стані. Власним коштом я підвів природний газ до будівлі, встановив газовий котел, зробив ремонт.

– Згідно з оцінкою у 2001 році будівля коштувала 12 тисяч гривень і була зношена на 80%, – стверджує підприємець. – Загалом мною було вкладено у ремонт близько 60 тисяч гривень (за розцінками 2001 року це 30 тисяч доларів). Та ніякої компенсації я так і не отримав! Лазня прибутку не давала, що зароблялося, те на неї і витрачалося. Допомагав так-сяк триматися на плаву продуктовий магазин. Від пожежі матеріально постраждав знову ж таки я. І зараз мені хочуть будівлю за 77 тисяч продати. Так де ж логіка? Заробив, як Хома на вовні: окрім збитків, маю ще й невдячність земляків, які звинувачують мене у всіляких гріхах. Будівельні матеріали для ремонту я придбав, але поки що не ремонтую – не бачу ніякої перспективи. А суду мені боятися нічого, я нічого не вкрав і ні в чому не збрехав.

Судячи з усього, якщо не знайдеться компромісне рішення, крапку в цій справі поставить суд. Але найближчим часом жителям Березни перспектива попарити кісточки зовсім не світить.

Мітки: ,

Коментарі закриті.