Жителі Лісок з гордістю розповідають про своїх завідувача бібліотеки і директора Будинку культури. Познайомитися з ними вирішило і «Наше слово».

Бібліотека іде до читача

Валентина Фещенко працює у сільській книгозбірні давно. У Лісках вона народилася і зросла, тож знає кожного жителя села.

Валентина Олексіївна має свої підходи до роботи з читачами. Особливо поважного віку. Є такі, що користуються послугами бібліотеки багато років, але здоров’я не дозволяє самим відвідувати книгозбірню. Тому бібліотекар, склавши у сумку свіжі газети і журнали, а також нові книжкові надход­ження, йде до ветеранів сама.

Здорово її виручає велосипед – ним вона об’їжджає все село, а надвечір гостинно відкриває двері бібліотеки для усіх бажаючих поспілкуватися з друкованим художнім чи поетичним словом.

Валентина Олексіївна виховувалася і зростала у співучій родині. Любов до пісні передалася від рідні і їй. Часто виступає на сцені. Виконує сольні номери, співає у жіночому вокальному ансамблі, а найчастіше односельці бачать її у дуеті з директором Будинку культури Любою Непрон. Разом вони близько 40 років. Аплодують глядачі співучим жінкам щиро, бо є за що.

Директор-ветеран

Любов Непрон у сфері культури є ветераном. Вона може годинами розповідати про свою роботу, про учасників художньої самодіяльності, яких Любові Вікторівні доводилося і просити, і умовляти, і задобрювати, аби створити потужний хор Будинку культури, мелодійний вокальний ансамбль, а ще – дуети, тріо, квартети.

– Наші концерти чекали не тільки у рідному селі, а й у Осьмаках, Семенівці, Блистові, Мені, Величківці, Куковичах, – згадує директор. – Ми організовували виступи для усіх жителів нашої територіальної громади – Майського, Максаків і Червоних Лук. За Десною нас завжди приймали і приймають найтепліше. У червономаяківців і клубу вже давно нема, а ми співаємо людям, які сидять на лавочках.

Любов Вікторівна вже на заслуженому відпочинку і ладна хоч сьогодні передати своє директорування молодому фахівцю. Але такого у Лісках нема. Замикати і відчиняти клубні двері зможе кожен, а поставити на гідний рівень культурно-масову роботу не всім дано.

Ще й досі у пам’яті лісківчан і гостей святкування Дня села і 100-річного ювілею школи. Коли ще на всю потужність працював місцевий сільгоспкооператив, для його кращих працівників Любов Вікторівна з активом Будинку культури організовували вечори за чашкою чаю з домашніми пирогами, вечорниці та інші заходи.

– На жаль, ніхто не є вічним, – каже директор. – Відходячи за межу Вічності, ветерани війни і праці покидають цей світ, а також і учасники художньої самодіяльності, любителі книг. Аби встигнути розраяти їхню старість, а почасту і одинокість, ми з Валентиною Фещенко поспішаємо до їхніх домівок. Піснею і теплим словом вітаємо ветеранів війни, праці. Відтоді, як я очолила первинну ветеранську організацію у Лісках, турбота про стареньких постала на перший план.

До Дня Перемоги співочий дует буває у кожного колишнього фронтовика. Вітання приймають у свої професійні свята колишні вчителі, кооператори, доярки, рільники, механізатори. Валентина і Люба ще і квіти дарують їм, і сувеніри на згадку.

З поважним 90-річчям дует вітав Ольгу Костюченко з Лісок, Ганну Фещенко з Осьмаків. Теплі слова і гарну пісню слухали на свої 80-річні ювілеї Ганна Скоробагатько-Давидова, Марія Приходько – лісківські учителі. Вдову чорнобильця-ліквідатора Тамару Слободу теж не забули привітати з ювілеєм і підтримати її зболену душу.