Багато  років відокремлюють нас від подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною. Сьогодні ми схиляємо голову в пам’ять про героїв, які загинули захищаючи Вітчизну і  висловлюємо слова вдячності сивочолим ветеранам, які дорогою ціною наближали Перемогу.

70 років для людини – це досить великий відрізок часу, але тільки одна мить для історії. Тим, хто пішов на фронт шістнадцятирічними, уже за 80 років. І це наймолодші.

5 травня в читальній залі Менської районної бібліотеки пройшла зустріч з ветераном збройних сил, підполковником у відставці Володимиром Олександровичем Горовим.

Володимир Олександрович ділився з присутніми спогадами про воєнні будні, цікаві випадки, які трапились з ним під час несіння служби, бойових побратимів.

Кажуть, що чужі листи читати не дуже правильно. Але вже давно листування близьких людей тієї пори перестало бути особистою справою. Це вже історія. Напередодні Дня Перемоги  документальні свідчення про фронтові будні солдатів у роки війни, отримані від родичів і близьких, тих, хто воював на фронтах Великої Вітчизняної війни, і надсилав додому, дали можливість учням доторкнутись душею до сокровенного.

Саме в особистих листах можна знайти те, що пов’язувало між собою різні покоління людей, допомагало їм вижити у важких умовах.

Коментарі закриті.