Маленьких поселень у Миколаївській територіальній громаді аж сім – офіційних і ні. Гребля і Перше Травня – це, за сільрадівськими документами, один населений пункт. А в Булавчиному хуторі не живе ніхто – там розташоване мисливське господарство. У Домниці діє виправний центр №135, у монастирі живуть монахи, а ще тут мають житло працівники виправного центру. У Мощному, Подині і Мурівці доживають[Читати далі……]
Жителі цих двох невеличких населених пунктів, які належать до Куковицької територіальної громади, не можуть подолати Десну, аби дістатися до сільради за довідкою чи в магазин за буханцем хліба. Пором перевозить лише сіно з лугу та доставляє двох пастухів, які доглядають за телятами сільгоспкооперативу «Куковицький». Монастир підкопують «чорні археологи»? Виїхавши з Червоних Лук, взяли курс на Куковицьке і Червоний Маяк. Оминути[Читати далі……]
Хутірець цей малочисельний – у ньому проживає менше двох десятків людей. Належать Червоні Луки до Лісківської територіальної громади. Замість магазину – будка Переїхавши Десну понтонним мостом і подолавши з півкілометра лугової дороги, опиняємося у Червоних Луках. Одразу кинулася у вічі відсутність магазину. Навіть цеглинки від фундаменту не залишилося. Виявилося, що не тільки приміщення магазину продали комусь у Мену на будівництво[Читати далі……]
Цього населеного пункту нема і ніколи не було на карті району. Офіційно він належить до Слобідської сільської ради, однак корінні жителі звуть цю частину мальовничої Слобідки Птичим хутором. Чому саме Птичим – пояснити не може ніхто. Припущення, здогадки… Нам здалося, що цей зелений куточок села з лугом неподалік і густими кущами поблизу хутора є чи не найкращим місцем для життя[Читати далі……]
Горя цій жінці дісталося – не дай Боже такого! Поховала сина, а безжальний вогонь забрав її хату у Киселівці, що в Чернігівському районі. Одна біда не ходить Понад 20 років пропрацювала Віра Іванівна дояркою у сільгосппідприємстві. У 50 років вийшла на заслужений відпочинок. – Думала, що відпочинуть на пенсії мої натруджені руки, – каже жінка, – але сталося не так,[Читати далі……]
Поміж Слобідкою і Птичим хутором на Менщині у високій кропиві і густих кущах сховався від стороннього ока Шуляків хутір з шістьма його жителями. У цьому неофіційному населеному пункті нема чіткої дороги – усе поросло споришем, луговими квітами. Заблудитися тут чужій людині дуже просто. Ми теж потрапили у цю пастку, однак були від того потішені і багато чого цікавого побачили. Блукаючи[Читати далі……]
