Серед сільських дівчат і молодиць важко знайти ліниву. Зазвичай, усе уміють, якщо стали на правильну життєву стежину. Вони здатні корову видоїти і город обробити, пирогів у печі напекти і за святковим столом гарну пісню заспівати. Саме такою є Тетяна Сенько із Синявки. Бог її наділив таким же чоловіком – хазяйновитим і до людей добрим.

Від долі не втечеш

Після закінчення школи Таня, як і більшість її однолітків, подалася із села у місто. Працевлаштувалася на фабриці музичних інструментів, що в Чернігові. Згодом і профтехучилище від фабрики закінчила. Молодість – то золоті і незабутні роки. Після трудової зміни Таня з подругами йшла в кіно, на дискотеку…

Якось її двоюрідна сестра Олена гуляла на весіллі у подруги Валі. Познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Миколою. А через півроку Лєна і її суджений одружилися. Як і годиться родичам, Таня була на весіллі сестри. І треба ж такому статися – Петро, нареченого рідний брат, накинув оком на Таню.

Через деякий час і Таня з Петром відгуляли своє весілля. Розхвалили сестри своїм судженим, яка гарна і мальовнича їхня Синявка. Словом, обох Сеньків синявські дівчата переманили у своє село та й стали жити-поживати та добра наживати.

Спочатку жили разом з батьками, а тоді звели власний дім, сина виростили. Робота обом у Синявці знайшлася. Таня пішла свинаркою у тодішній колгосп імені Калініна. Доглядала свиноматочне поголів’я – робота не з легких.

Був час, коли господарство розпалося, то Тетяна Сенько стала кухарем у сільському дитсадку. Працювала і на цій посаді чесно і віддано.

Домашня ферма

Сеньки – родина роботяща. Це кожен у Синявці знає. Ще недавно ця сім’я тримала дев’ять корів і коня, а ще ж – поросят, птиці домашньої без ліку. Нині, правда, менше – двох корів, бичка, телицю, трьох свиней, свиноматку, курей, качок…

І господар від своєї хазяйки не відстає – обзавівся технікою. Має трактора і комбайна, косарку, різну землеобробну техніку.

Обробляє і собі городи, і односельцям. Грошей ні з кого великих не бере, тому і черга до Сенька завжди – тому зорати, тому – посіяти. Конкуренти свого часу косо поглядали на Петра Івановича, мовляв, чому ціну збиває, а тоді якось змирились, уже не зачіпають.

Є ще у Петра Сенька власне легкове авто, тож кому у лікарню чи ще кудись треба – нікому не відмовляє. Кидає свої справи і виручає людей.

Тетяна Василівна уже понад десять років допомагає синявцям готувати страви на ювілеї і весілля, проводи в армію і на пенсію.

– Усе мені, Богу дякувати, вдається, – вдоволено каже жінка. – І салати, і торти, і котлети. Знаю хазяйок, які або біля печі пораються, або тільки салати роблять. Я ж за все беруся і люди дякують.

Сім’я Петра і Тетяни Сеньків – це зразок, як треба жити, працювати, допомагати людям і кохати одне одного.

Артистка від Бога

Скільки пам’ятає себе Тетяна Василівна, вона завжди на всі свята і сільські події була на сцені. Жоден концерт не проходив без її участі.

– Зі школи я у хорі співала, гуморески і поезію читала, – каже Тетяна Сенько. – Вдаються мені ролі у виставах.

«Нашому слову» довелося спостерігати за самодіяльними акторами із Синявки, коли вони показували киселівським глядачам славнозвісних «Фараонів». Тетяна Сенько виступала як справжній професійний актор – впевнено, розкуто, з отією родзинкою, яку так любить і цінує вдячний глядач.

Коли у Синявському Будинку культури з’явилися одразу дві вакансії – директора і художнього керівника, сільський голова Володимир Антоненко, порадившись з депутатами і виконкомом, запропонував посади двоюрідним сестрам – Тетяні і Олені Сенькам. Уже півроку як вони очолюють осередок культури у селі: Олена – директор, а Тетяна – художній керівник. За цей порівняно невеликий відрізок часу їм вдалося зробити немало. З виїзними концертами побували у Блистові, Киселівці, Чапаєвці… А для односельчан готують розважальні програми до кожного великого свята.