До війська 33-річного ушнянця Дмитро Рєзника узяли здоровим, а повернувся він з АТО виснаженим фізично і морально. Усі гроші, виплачені бійцеві за службу на передовій, ідуть на його лікування.
Допомагав матері і сестрі
– Діми зараз немає удома, – каже його сестра Тетяна, коли ми завітали до їхньої оселі. – Він у Чернігові на лікуванні, у тубдиспансері, мама саме поїхала до нього. Ось-ось будуть результати обстежень і тоді буде видно, що з того лікування вийде. Лікарі кажуть, моліться, бо стан у нього складний. Біда та й годі. Такий був здоровий і дужий, а тепер каліка.
Жінка розповідає, що до мобілізації Дмитро на здоров’я ніколи не скаржився. Працював охоронником, допомагав їм грішми. Що тієї материної пенсії? Живуть вони утрьох – мати Галина Іванівна і вони, дорослі діти.
Сімейне життя ні у Дмитра, ні у Тетяни поки що не склалося, батька ж поховали років із дев’ять тому. Тетяна постійної роботи не має, каже, що інколи виручають випадкові підробітки по людях. Тримають чимале господарство – корову, кіз, свиней. Кругом потрібна чоловіча рука, якої тепер так не вистачає.
Посічений осколками
До війська Дмитра Рєзника забрали у липні минулого року. Спочатку відправили до «учебки», потім на передову. Служив у Зайцевому, тож війну відчув на собі. У відпустку приходив якось, наче нормально все було, а як у вересні демобілізувався, то почалися проблеми.
Додому приїхав не сам, його підвіз власним авто побратим із Чернігова. Вигляд у Дмитра був такий, що рідні й за серце вхопилися: ноги посічені осколками, вкриті шрамами, на тілі синці, гематоми. І сам виснажений, худий.
За пару тижнів став скаржитися на болі під ребрами.
– Різко погіршало, голова боліла, серце хапало, – розповідає сестра. – А ще нерви – почав «воювати», Дімі ввижалося, що він на війні, що кругом стріляють. Ми його й ловили гуртом. Рідні викликали фельдшера, та порадила дзвонити у «швидку». Приїхали, забрали, почали капати. Наче й полегшало чоловікові, але менські лікарі порадили їхати у Чернігів, бо у легенях Дмитра висвітилося затемнення. Отак чоловік опинився у тубдиспансері.
Усе пішло на ліки…
– Ота клята війна і забрала у брата здоров’я, – каже Тетяна Рєзник. – У нього і зуби почали викришуватися – усе від стресу. Думав, як отримає гроші, поїде до стоматолога, а бач як вийшло. Усі 17 тисяч, що йому виплатили, йдуть на ліки. Крапельниці дуже дорогі, а крім них, ще скільки усього треба. Ми вже й теля зарізали і продали.
Сусід Рєзників Олег Індило, від котрого ми й довідалися про скрутне становище цієї родини, обурюється:
– Боляче на хлопця дивитися. Як тепер жити йому, як копійку заробляти? Чому мусить лікуватися власним коштом? Вони й так не розкошують, у холодній хаті сидять.
Окрім простого співчуття, Олег Індило вирішив ще й діяти: написав у райдержадміністрацію листа з проханням матеріально підтримати родину, зокрема, допомогти з придбанням дров на зиму.
За словами головного спеціаліста юридичного відділу апарату РДА Тетяни Вишняк, у встановлений термін родина Рєзників отримала відповідь. У ній, зокрема, йдеться: «Сім’ї було призначено субсидію на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива одноразово у сумі 838 грн 38 коп. на оплату житлово-комунальних послуг».
«Невчасна» хвороба
Про негаразди, котрі спіткали Дмитра Рєзника, Ушнянський сільський голова Тетяна Єрмоленко каже:
– Шкода хлопця, що й казати. Не скажу про нього нічого поганого. Працював, рідним допомагав. Звісно, пережите на війні так просто не минулося, похитнуло здоров’я. А тут ще й «обмивання дембелю» додалося. Дімі й пити, мабуть, не можна було. Добре, що лікарі вчасно на сполох забили. Але та хвороба його невчасно підкосила, бо навіть не встиг належним чином оформитися, щоб отримувати допомогу від держави.
Тетяна Іванівна каже, що усі документи на отримання пільг для нього зробила, лишалося тільки звернутися до управління соцзахисту, до РЕМу, все узгодити. Звісно, стати на облік до центру зайнятості, як це зробили ще троє ушнянців – учасників АТО. Тоді б чоловік отримував щомісяця до двох із половиною тисяч гривень, які в його ситуації точно не були б зайвими.
– А щодо того, що Рєзникам бракує дров для опалення, то з цим проблем немає, – запевняє голова. – Он біля річки дрова є, РЕМівці залишили попиляне – можна коня узяти й привезти. Та й субсидію ж їм на опалення дали.
4 коментарі