Ознакою спільнот Homo sapiens є здатність встановлювати істину, відрізняти вірне від хибного та корисне від шкідливого.

 

 

 

Навіщо потрібно знаходити істину та стверджувати її? Щоб не шитися в дурні, щоб не доживати до розрухи і війни. Розвинуті народи цілеспрямовано виховують в себе таку здатність не тільки в навчальних закладах, а й з допомогою літератури, ЗМІ й подібного. Прикладом можуть слугувати суспільно-політичні ток-шоу, детективний жанр тощо.

На жаль, в нас розумність атрофована. Що можна сказати про народ, котрий три чверті століття цілком серйозно будував таку ахінею як комунізм, а тепер намагається покращити життя з допомогою олігархії?

Бездумні істоти сліпо вірять. Я знімав і показував загалу тих, хто прийшов послухати Олега Ляшка. Звісно ж, ні про яке раціональне мислення в такому середовищі й мова йти не може, пальці в дупу, факи, дулі…

Ну добре, це частина нашої громади, а яка громада в цілому? Невже немає розумних? Є. Але тільки одиниці з них намагаються демонструвати розумність публічно, намагаються поширювати її і робити основою загального світогляду громади.

А решта тих, хто розуміє істину? Вони воліють не бруднитися в процесі протидії злу безглуздя. В результаті активне безглуздя домінує, створюючи всі умови для пограбування суспільства політичними шахраями.

Частина розумних вважає за доцільне пристосовуватися до вакханалії нерозумності та отримати собі в цих умовах якісь крихти. Але в даному випадку доречніше вести мову не про розумність, а про опущеність її до примітивної хитрості, котра, по великому рахунку, є різновидом тієї ж нерозумності.

Отже, маємо активну нерозумність та хитрість і пасивну, боягузливу розумність, котрої і не видно, і не чутно. Звісно ж, загальний стан речей визначає нерозумність, знищуючи наше сьогодення і майбуття наших дітей.

Що ж, на війні як на війні. Або залишки розумних та відповідальних за майбутнє почнуть об’єднуватися і вести активну діяльність, спрямовану на порозумнішання всього суспільства, або процес самознищення продовжуватиме свою роботу по очищенню землі від нездатних на ній жити і розвиватися.

Що послугувало причиною появи даних роздумів? В своєму інтерв’ю Геннадій Примаков звинуватив Валерія Щукіна в тому, що через його недбалість не ведеться ремонт вулиці Вокзальної. На це Щукін в інтернеті, по суті, відповів протилежним звинуваченням.

І що? І нічого. Замість того, щоб з’ясувати істину та заохотити того, хто сказав правду і дискримінувати неправдивого, суспільство дану подію, швидше за все, проігнорує. Одні віритимуть одному, другі іншому, більшості все залишиться “по барабану”… Тобто, ми й далі будемо знаходитися в середовищі суміші правди й брехні, добра і зла.

Але давайте замислимося, чим є суміш добра і зла? Втім, можемо просто згадати вислів про ложку дьогтю в бочці меду. Чи, в нашому випадку, ложку меду в діжці дьогтю.

З’ясувати, хто з них каже правду не складно. І, мабуть, це варто зробити. Але навіщо, якщо це не матиме суспільних наслідків, якщо не призведе до суспільної вимоги прибрати з посади брехуна?

Ось такі от сумні роздуми.

Коментарі закриті.