Пересварилися через гуманітарку
Пенсіонери, молоді жінки, малеча – усі вони втікачі від війни. Мріють про мир і стабільність та про те, що колись їм нарешті не доведеться жити у гамірному колективі.

Переселенцям зі сходу, котрі змушені були покинути власні домівки, усе нажите майно, роботу, непросто нині. І хоча дякуючи благодійникам вони мають притулок, харчі та найнеобхідніші речі, життя «на валізах» із невизначеністю у майбутті та тривожними новинами з домівок пригнічує. А звідси – стреси й конфлікти.

Нещодавно до «Нашого слова» завітала Анна Агапова, котра разом із донькою та онуком нині живе в «Остречі», і поділилася наболілим.

– Коли тікали від війни, брали лише найнеобхідніше, – розповідає жінка. – Ніхто не знав, як довго війна триватиме, коли повернемося додому. А на порозі зима, потрібні теплі речі. Про те, що нам привозять гуманітарну допомогу, деякі з переселенців тільки здогадуються. Наша старша групи Тетяна розподіляла речі на власний розсуд, із власних симпатій. І чайники були, і ковдри, і нові куртки – усе це дісталося обраним.

Коли спілкувалися з Анною Данилівною, до розмови долучилися пенсіонерка Ніна Соболь, молода мама Крістіна Дейслінг, інші переселенці. Люди виснажені невизначеністю, вони втомилися від чвар і конфліктів, адже волею долі змушені жити у такому собі гуртожитку, де хто спритніший – на боці того й правда.

– Ми тут фактично на два табори розділилися, – каже Ніна Соболь. – Пенсіонерам найважче, вони за себе постояти не можуть. Хоча ми й намагаємося якось добиватися справедливості. Навіть власне розслідування влаштували – бачили, як уночі від другого корпусу від’їжджало навантажене сумками таксі.

– Робітники, котрі тут дорогу ремонтували, розказали, що бачили, як вивантажували великі пакунки, – додає Анна Агапова. – Нам не дісталося. Зате дехто вже он ходить у новеньких курточках – вони зуміли розжитися. Оце до вас у газету звернулися, бо терпець увірвався: сьогодні після прибирання знайшла біля кімнати нашої старшої групи пакет із фірмовим логотипом взуттєвої фабрики та написом «Для переселенців». Хто те взуття отримав? Вона заявляє, що то їй знайомі привезли, що то особисті її речі.

Після нашого візиту до санаторію у мешканців сталися деякі зміни, старшою групи призначили іншу людину.

У неділю волонтери знову привозили гуманітарну допомогу, роздали. Анна Данилівна у телефонній розмові пожалілася:

– Цього разу нових речей не було, усе ношене. Нам нічого доброго не дісталося. Правда, онуку на черевики гроші виділили. А мені ось на операцію у Чернігів їхати треба – грошей нема…

Коментарі закриті.