Цього року невеличкий, але дружній населений пункт хоче відзначити ювілей. Пам’ятьленінці своє село люблять і бережуть його традиції.

Яскрава перлинка

Про жіночий вокальний ансамбль «Сусідки» знають шанувальники сценічного мистецтва не лише нашого району. Виступи співучих україночок слухали і дивилися у Щор­сі, Києві, Чернігові, а також на Співочих полях у Березні та Пирогово.

А скільки ансамбль об’їздив великих і маленьких сіл, де їх радо приймали! Пам’ятається, як у Червоному Маяку ще працював клуб, і до нього сходилися з Котички, Рожківки, Остапівки, аби подивитися на співучих «Сусідок».

Коли у Пам’ять Леніна 1981 року було відкрито клуб, тоді й утворився хор. Були в ньому не лише співаки і солісти, а ще й музиканти інструментального ансамблю. Олександр Болва грав на мандоліні, на балалайках – Петро Гуза та Іван Гуза, гітаристом був Іван Лавський, а на баяні вигравав Анатолій Євченко.

– На жаль, нині вони всі уже відійшли за межу Віч­ності, – каже завідувач клубу Наталія Кобець. – У 1968 році було створено жіночий ансамбль, який згодом яскраво про себе заявив, і про наше маленьке село з такою радянською назвою дізналася не лише уся Чернігівщина, а й столиця.

Засновниками співочого колективу були Ганна Ілляшик, Мотрона Слобода, Ганна Чичкан і Валентина Гуза. Згодом до цих жінок приєдналися їхні дочки та невістки. У репертуарі «Сусідок» є понад 200 пісень. Деякі з них такі давні, що вже ніде не почути.

Відомий фольклорист, збирач народної пісенної творчості Василь Польовик записав багато пісень з репертуару «Сусідок», обробив їх і видав окремою збіркою.

Село святкуватиме

– У травні нинішнього року ми планували відзначити 90-річчя села, – каже Наталія Кобець. – Є сценарій, складена концертна програма… Та у моєї сім’ї сталася біда, тож особисто я не змогла провести захід. Пропонувала бажаючим довести задумане до кінця, та ніхто такої місії на себе взяти не захотів.
Наталія Іванівна має надію втілити задумане.

– У нас люди люблять свята, уміють веселитися, – каже вона. – Як відзначили 85-річчя села, то до цього часу усі пам’ятають. Сподіваюся, що цьогоріч мої односельці святкуватимуть поважну дату народження маленького, однак такого теплого, гарного і працелюбного населеного пункту.

У Наталії Іванівни, до речі, весь рід талановитий до пісні і гумору. Вона, її мама і два брати, а ще невістка – усі співучі. А покійний татусь Іван Сергійович умів і любив розповідати гуморески українських класиків.