Що треба для того, щоб подорожувати? Бажання і можливості. Школярі Покровської школи мають бажання і знаходять можливості, звичайно, не без допомоги дорослих.

Подорожують школярі давно, але не наважувались на довготривалі та далекі мандрівки. Але цього разу таки ризикнули. Маршрут, який намітила учителька історії Копил Н.М., сподобався дітям і батькам. Адже не завжди батьки мають можливості подорожувати з дітьми.

Отож, не вдаючись до подробиць, зазначу, що у нас все вийшло! Покровське – Київ – Ворохта – Коломия – Королівка – Хотин — Кам’янець-Подільський – Київ – Покровське. Це маршрут, який ми подолали за 6 днів. А це аж 5 областей! Спочатку була оглядова екскурсія по Ворохті. Ми піднімались і спускались по канатній дорозі, бачили і стояли біля підніжжя найбільшого в Україні лижного трампліна, навіть катались на санках з гори. Не вірите, але це чиста правда. А потім на машині-всюдиході, яка називається «UNIMOG», ми мандрували гірськими дорогами. Дух захоплює від краси, що розкривається довкола!

Наступного дня ми підкоряли Говерлу. Звичайно, підкорити її неможливо, а ось піднятись на її вершину ми змогли! Не передати словами тих відчуттів, які переповнюють тебе , коли ти стоїш на найвищій вершині України. Повірте, це треба побачити!

Повертались назад цікавим і важким маршрутом. Ми пили воду із джерела, з якого починається Прут, милувались водоспадами і долинами, навіть перебрались через стрімкий водоспад. Звичайно ж, не самі, а з допомогою досвідченого провідника Михайла Броніславовича. Ризиковано, але ж як цікаво! Було важко, але серед нас ніхто не хникав і не плакав. Стомлені і щасливі повертались на базу, відчуваючи себе справжніми підкорювачами гір.

Черговий день приніс нові враження і випробування. Мало хто знає, що в селі Королівка Тернопільської області є гіпсова печера, що має назву «Оптимістична». Це найдовша у світі гіпсова печера, найдовша печера у Євразії та п’ята за довжиною серед печер світу:263 кілометри вже розвіданих і відкритих лабіринтів! Спалеологи ведуть дослідження з 1973 року, а школярі з Покровського досліджували печерні ходи майже 4 години. Нікого не злякали труднощі: вузькі ходи, темрява, стовідсоткова вологість. На голові – каска і ліхтарик. І більше ніяких особливих обладунків. Але ж враження!

Наступного дня нас зустрічав Кам’янець-Подільський і Хотин. Ми побували в Хотинській фортеці, спускались у підземелля, стояли на мурах легендарного замку, який пережив немало буремних подій і вистояв, зберігся до нашого часу.

У Кам’янці-Подільському нас вразив міст через каньйон, що сполучає старе і нове місто. Висота його аж 80 метрів. Ми побували у фортеці, де також побачили немало цікавого.

Можливо, вам цікаво, якому транспортові ми надали перевагу? Ця мандрівка була цікава ще й тим, що ми пересувались на різних видах транспорту : поїзди, електрички, автобуси, таксі, метро… А найголовніше у цій подорожі було те, що ми скрізь зустрічались лише з добрими людьми, які нам допомагали, розуміли нас, і, мабуть, раділи за нас…

Подорож наближалась до завершення, нас чекала нічна дорога до Києва. Зморені і щасливі, переповнені емоціями і горді, що побували у найцікавіших місцях нашої Батьківщини, ми повертались додому, щоб поділитись враженнями і готуватись до наступних подорожей.

Любов Скоробагатько

 

Коментарі закриті.