Інформація без аналітики є вкрай нікчемним заняттям.

 

 

На малюнку з інтернету зліва ви бачите умовне зображення інформації, а справа – один з багатьох можливих способів встановлення зв’язків між окремими інформаційними елементами. Не інформація, а саме сформовані на основі аналізу інформації знання слугують людям керівництвом до тої чи іншої дії. А дії, в свою чергу, зумовлюють відповідні наслідки, як досить швидкі, так і віддалені в часі.

Так званий “День міста” є штучно створеним радянським режимом святом для возвеличення зміни панування в Україні німецької окупації на російську. Для маскування суті цього “свята” останнім часом почали говорити про перше літописне згадування Мени, але переконливих підтверджень, тим більше пов’язаних саме з вереснем, немає.

То кому і навіщо потрібні такі свята? Прийшов 30 вересня відзняти офіційну частину і піти. Поки ж розпочалися виступи на сцені, спілкуюся з бабусями на лавках перед сценою. На цей раз вирішив повністю проігнорувати отих захисниць Примакова, котрі скачуть переді мною як навіжені, сунуть дулі в об’єктив і проголошують такі ж страшні прокляття як Московський патріархат. Набридли, нецікаві.

Натомість, поспілкувався з спокійними жінками і бабусями. З їх відповідей про ставлення до цього штучного свята, лавочок, альтанок, фонтанів і фейєрверків зрозумів наступне. Їхнє життя нині складне, радощів ніяких, тому подібні свята та інші дрібні радощі для них є світлою й радісною плямою в сірій царині незгод.

Ось це вже серйозно. Якщо “бабусь Примакова” не так вже й багато, то отаких спокійних, котрі голосують за нього та інших радикалів заради маленьких радощів життя, виявилося більш ніж достатньо для забезпечення радикального домінування в раді ОТГ.

Звісно, можна було б порадіти за ці маленькі радощі для бабусь або хоча б просто не звертати на них уваги, якби не одна проблема – ці радощі забезпечуються в найпаскудніший спосіб. Нормально, це коли майже всі інтелектуальні і фінансові ресурси громади спрямовуються на розвиток, а на частину від отриманих за рахунок розвитку прибутків забезпечуються радощі бабусям. А коли всі ресурси спрямовуються не на розвиток, а на радощі бабусям, тоді ці дешеві здобутки обертаються великими трагедіями.

Не знаю, чи задумувалися бабусі про те, чому їхні діти та онуки гинуть на війні, чому виїздять доглядати стареньких в інших країнах, чому від безвиході діти лізуть красти в двори і квартири, не знаю. Але те, що молодь не пояснює бабусям вбивчі для їхніх дітей і онуків наслідки захоплення Примаковим та його маленькими радощами дуже погано.

Що ж, перегляньте відео відкриття так званого дня міста і спробуйте зробити власний висновок – від таких свят завтра життя стане кращим чи навпаки?

 

Коментарі закриті.