Запитання тижня

ЩО ВИ ЗНАЄТЕ ПРО ІНТЕРНЕТ?

Відповідають:

Святослав Дмитрович ТІБЕЖ - начальник Менського міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділення державтоінспекції:

- У нас вдома Інтернет підключений уже два роки. У "всесвітній павутині" потроху мандрують усі члени родини. Дружина (вона викладач біології та основ безпеки життєдіяльності у районній гімназії) знаходить там необхідну інформацію, особливо для уроків валеології. Син Ярослав, десятикласник, захоплюється історією, тож вишукує матеріали про древній Єгипет. Мені ж в Інтернеті доводиться шукати інформацію по роботі - нові постанови, закони тощо.

Олена Олексіївна ЛИТОВЧЕНКО - директор районної гімназії:

- З першого вересня нинішнього року наша гімназія має доступ до системи Інтернет. І це - завдяки сприянню районної державної адміністрації. Що це потрібна справа - відчули з перших же днів навчання. На уроках учні опановують методи роботи у "всесвітній павутині". Окрім того, тепер простіше листуватися - в Інтернеті це займає лічені секунди. А ще деякі наші педагоги відтепер швидко можуть отримувати необхідну методичну інформацію, користуючись системами пошуку в інтернет. Зокрема, викладач англійської мови Н.В.Котченко таким способом знаходить цікаві тексти, роздаткові матеріали.

Євген СІРИК - учень міської школи імені Т.Г.Шевченка:

- Маємо свого домашнього комп'ютера і вихід в Інтернет. З татком щовечора просиджуємо біля монітора. Це ж здорово: з хати не виходячи, знати все-все, що у світі робиться. Найсвіжіші новини, найцікавіша інформація! Ми навіть "Наше слово" читаємо через Інтернет. І мені нема коли блукати містом чи нудьгувати. Інтернет - друг усієї нашої родини.

Валерій Павлович ІЛЛЯШИК - водій ТОВ "Менський сир":

- Комп'ютер, Інтернет не кожному по кишені. Я навіть і не мрію про таку розкіш. Читаю періодику, дивлюся телевізор. А Інтернет - це добре, особливо для молодих, перспективних. Я ще пам'ятаю, як раділи люди, коли в їхній оселі радіо прийшло, електрика, телефон з'явився. А тепер комп'ютеризація прогресує. Це добре, звичайно, от тільки дороге це задоволення.

Микола Васильович ПЕТРУШЕНКО - начальник відділу економічного аналізу, соціально-трудових відносин та прогнозування розвитку АПК райсільгоспуправління:

- Це обширний інформаційний простір, якщо не сказати, безмежний. Це можливість віртуального спілкування. Тут можна почитати будь-яке видання, котре має свою "поличку" в Інтернеті. В тому числі і "Наше слово".

Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:

- А хто його зна, що воно таке той Інтернет. Кажуть, якась павутина. І кажуть, багато молоді у ній уже зависло.

З комп’ютером по життю

УЧИТЕЛЬ У СЕЛІ І ЖУРНАЛІСТ В ІНТЕРНЕТІ

25-річний менянин Віктор Захарченко усього за чотири роки здійснив кар’єру в Інтернет-просторі. І важко сказати, хто він нині більше – педагог, викладач фізики та інформатики у сільській школі (це – за фахом) чи надуспішний журналіст, оглядач-аналітик, ім’я якого добре відоме у інтернет-виданнях Росії та далекого зарубіжжя (це – за покликанням). Отож, талант дорогу знайде – ця аксіома вкотре підтвердилася.

Усе про Інтернет

За кілька років Віктору довелося попрацювати у численних виданнях електронної мережі. 2001 - 2002 роки - штатний співробітник українського Інтернет-видання АІН (переможця всеукраїнського конкурсу "Видання Інформаційної Спілки"). З 2001 по 2004-й - ведучий розділу "ГлобусНет" у розділі "НетКультура" інтернет-видання "Ро-ссийский журнал". 2001 - 2002-й - інтернет-оглядач у виданні "ВебПланета", а 2002 - 2003-й - оглядач у Рунет.ру. З листопада минулого року і донині він -редактор стрічки російських новин в Інтернет.ру. А ще - керівник відділу інтернет-технологій креативного агенства www.e-generator.ru. У квітні ж нинішнього року став випускаючим редактором українського видання www.ain.com.ua. Пише короткі аналітичні нариси на теми, що стосуються Інтернету, оглядові матеріали про розвиток "всесвітньої павутини" у різних державах та робить аналіз тенденцій у віртуальному просторі. Збирає та аналізує оперативну інформацію із зарубіжних інтернет-джерел - пише прес-релізи, лобіює їх розповсюдження у ЗМІ. Публікується у спеціалізованих друкованих комп'ютерних журналах "ЧИП - Россия", "Магия ПК", "Планета Интернет", "Enter", Комп'ютерра", "Медиа - эксперт". Пише РR-матеріали для інтернет-компаній. І до того ж, Віктор уже четвертий рік продовжує працювати викладачем у Лісківській школі.

- І як можна "переварювати" такий обсяг інформації?

- Елементарно. За комп'ютером я проводжу вільний від основної роботи час - кілька годин. Це тепер, бо маю напрацьований вантаж знань, умінь, інформації. А спочатку було ой як складно...

"Винен" футбол

Віктор - затятий футбольний болільник і фанат. І коли у 2000-му році його, ще тоді студента-четвертокурсника Чернігівського державного педагогічного університету, запросили попрацювати на ВАТ "Менський сир" оператором обчислювальних машин, погодився. Бо вже тоді його робочий комп'ютер на заводі був з'єднаний з мережею Інтернет, а, отже, трохи помучившись біля "складної і незрозумілої машини" (таким тоді здавався Віктору комп'ютер), можна було знаходити у світовій мережі силу-силенну цікавої інформації про футбол. Усі оті молодіжні "заморочки", як сидіння у чатах та подорожі порносайтами, Віктор швиденько перескочив - нецікава справа і марна втрата часу. А оскільки подорожувати у "всесвітній павутині" він навчився добряче і вже мав непогані навички, спробував застосувати їх і на практиці.

Починав Віктор з написання сценаріїв для ігор (допоміг досвід постійного і активного учасника менського "Холмс-шоу"). Перший гонорар склав 60 гривень, і це була чимала сума при зарплаті 200 гривень.

На більш високий рівень

А потім прийшло розуміння того, що є здібності, а головне - велике бажання займатися більш серйозною роботою. Віктор спробував написати інтернет-огляди сайтів, згодом ним зацікавився "Российский журнал" - для нього Віктор підготував цикл статей, зокрема, "Букмекерські контори в Інтернеті", аналітичний огляд про розвиток Інтернету в Україні. Саме після виходу цього огляду у мережі до Віктора звернувся відомий он-лайновий журналіст Олександр Брамс із Агенства інтернет-новин в Україні. А потім уже "посипалися" цікаві пропозиції про співробітництво з інших видань, переважно російських (у нашій країні цей сегмент інформаційного простору поки що не настільки розвинутий).

На той час, у 2001-му, Віктор уже мав удома комп'ютер, закінчив з відзнакою університет, влаштувався на роботу до Лісківської школи і звільнився із ВАТ "Менський сир". Викладав фізику, згодом - інформатику. І продовжував утверджуватися як спеціаліст у галузі інтернет-технологій. Довелося освоювати нову термінологію, переважно англійською мовою. Удосконалює свої навички та знання і нині.

У тому ж 2001 році став володарем заохочувальної премії на всеукраїнському конкурсі "Журналіст Інформаційної спілки".

- А чи не виникало у Вас бажання переїхати звідси, з провінційного райцентру, до столиці? І навіщо Вам досі працювати у тій же школі?

- Мені і тут добре, - щиро відповів Віктор. - Для того, аби успішно працювати в інтернет-просторі, не обов'язково їхати до Києва чи Москви. Можна і на безлюдному острові жити, аби лише комп'ютер був з'єднаний з Інтернетом.

А щодо школи - то, може, мене і не всі зрозуміють, але я дійсно прагну навчити нашу молодь орієнтуватися у сучасних інформаційних технологіях. Таким чином я у якійсь мірі віддам борг державі, яка дала мені освіту.

ІРИНА ПРИМАК.

До чого дійшов прогрес

ДО НОВОГО РОКУ ВСІ ШКОЛИ ПІДКЛЮЧАТЬ ДО ВСЕСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ

Як не дивно, але він зі мною розмовляє... Це було моє перше враження від знайомства з комп’ютером. Щоправда, він більше ставив запитань, на які я з переляку відповідав, як правило, невлад. І це було більше ніж дивно: машина знає, що від мене вимагається, а я ні. Словом, ця «залізяка», ніби жива вундеркіндна істота: може вас підправити, а то й «відправити», може зноровитися і наглухо відмовитися з вами розмовляти, тоді вже без лікаря-електронщика просто не обійтися, а інколи може проявити невимовну чуйність. Ось набираю привітання і там трапляється такий рядок: «І щоб щастя було на віки». А мій електронний друг видає у рамочці на жовтому тлі: «Навіки твій!»

Але це він таке може витівати, так би мовити, сам від себе. А є ще в його інтелектуальному запасі вельми потужна, глибокодумна, обширна пізнавальними критеріями схематика – Інтернет. Що це таке? Саме слово «internet» складне. З англійської перекладається так: inter – поміж, net – мережа. В інтерпретації у мене вийшло щось на зразок «міжнародна інформа-ційна посередницька мережа». Кажуть, її вигадали військові для накопичення електронної бази розвідувальних даних. Може й так, бо в тому Інтернеті чого тільки немає: треба вам щось дізнатися про коней, забирайтеся у конячий електронний засік, про парфуми – у парфумерний, про танки й артилерію – у військово-технічний, про зорі в небі – у зоряний і так далі... Майже до нескінченності.

Розповідає заступник начальника Менського центру електро-зв’язку №3 з питань технічної експлуатації Станіслав Віталійович СОЛОХНЕНКО:

– Віднедавна наш центр має власний вузол доступу до системи Інтернет. Власне, це всесвітня електронна мережа інформації.

Насьогодні у нас є 90 абонентів – користувачів Інтернету, і їхня кіль-кість збільшується.

Радує те, що до Інтернету підключаються школи. За два останні роки райдержадміністрація придбала для навчальних закладів 100 комп’ютерів. А ще голова райдержадміністрації П.Ф.Киценко поставив завдання перед відповідними службами, щоб до Нового року були під-ключені до Інтернету всі школи району.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

На знімку: комп’ютерний клас відкрито у Феськівській школі за сприяння обласної державної податкової адміністрації. Учні отримали чотири комп’ютери, принтер та п’ять комп’ютерних столів. Це дасть змогу значно підвищити рівень навчання сільських дітей. Фото Івана ШУЛЬГИ.