Запитання тижня

ЯКІ ШАНСИ МАЄ МІСЦЕВА ПРОМИСЛОВІСТЬ?

Відповідають:

Олег Іларіонович ТИМОШЕНКО – державний інспектор з охорони праці Чернігівського територіального управління, житель Мени:
– У нашому районі продукції для переробників удосталь. Шкода, що «залягли на дно» такі прекрасні і могутні колись підприємства, як завод продтоварів і консервний. Їх ще можна і треба відновити, так я вважаю. Це ж і робочі місця, і надходження до бюджету, і, власне, продукція для людей.
Олександр Михайлович ПРИХОДЬКО – житель Мени, колишній інженер, нині – сезонний робітник:
– Ми, українці, народ працьовитий і добросовісний. Але підприємливої жилки нам бракує. Щоб жити у сучасних ринкових умовах, налагоджувати прибуткове виробництво, треба і знання мати, і не лінуватися вивчати ринок попиту, вкладати гроші у розвиток справи. Добре, що деякі наші місцеві керівники підприємств знайшли нішу у сучасному економічному просторі, вболівають за долю свого заводу чи фабрики, а не прагнуть швидко кишені набити. Але ж не всі такі. І вчитися виживати нам доведеться не один рік...
Людмила Іванівна ПЕЛЕШУК – приватний підприємець з Мени, колишній директор хлібокомбінату:
– Шанс один: треба вкласти гроші в оновлення обладнання не тільки консервного, а й усіх інших «лежачих» підприємств. Приміром, на хлібокомбінаті треба міняти все, хіба що окрім печей. І опалення там нікудишнє, обладнання застаріле. Самі по собі «лежачі» підприємства не запрацюють.
Ірина Іванівна ТИМОШЕНКО – секретар Макошинської селищної ради:
– Морально і фізично застарілі підприємства ніколи не зможуть випустити конкурентоздатної продукції. Приміром, ТОВ «Нептун» встановило новітню лінію по розливу води, розробило дизайн пет-пляшок, тож купують його напої по всій Україні, медалей і відзнак он скільки це підприємство має. Треба інвестиції вкласти, а через два-три роки ці гроші окупляться і нестимуть власнику заводу чи фабрики стабільні прибутки.
Петро Сергійович КРАВЧЕНКО – житель Березни, тимчасово не працює:
– Моя дружина їздила в гості до родичів у Гомель. Так розказує, що там усі заводи, фабрики і переробні підприємства стабільно працюють, люди зарплату регулярно отримують. 18-річний син родичів змінив уже п’яте місце роботи – все шукає, де більше платять. Може, нехай і наші поїхали б у Білорусь і досвіду набралися, як дати підприємствам нове дихання.
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
– Мертві бджоли не гудуть. І меду не носять.





Такі реалії

ДОЛЯ БІЛЬШОСТІ НЕПРАЦЮЮЧИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕВИЗНАЧЕНОЮ

До умов ринкової економіки пристосувалися не всі підприємства. Одні змогли швидко зорієнтуватися, налагодити ринок збуту, залучити потужні інвестиції – і вижили, зберегли виробництво. Але, на жаль, не одне наше колись потужне підприємство нині знаходиться у напівзруйнованому стані. Виробничі цехи порожні, технологічне обладнання роз’їдається іржею. Робітники сидять без роботи і без копійки. Чому? Що відбувається у нашій економіці? – запитання до заступника голови райдержадміністрації з соціально-економічних питань Володимира Уляновича ВАСИЛЕНКА.

- Вважаю, що ситуація на будь-якому під-приємстві залежить перш за все від його керівника, - зауважує Володимир Улянович. - Від того, як він зміг адаптуватися у ринкових умовах. Без проявлення ініціативи, пошуку нових технологій, залучення інвестицій робота того чи іншого підпри-ємства приречена на невдачу. Адже змогли утриматися на плаву у нових економічних умовах ТОВ "Менський сир", "Нептун", ВАТ "Нямуно банга - Мена", ЗАТ "Сівер", а також ВАТ "Березнянське заводоуправління". Дякуючи їм, на сьогод-нішній день завдання програми соціально-економіч-ного розвитку району виконуються, обсяги виробництва за останній рік загалом по району зросли.
Але ж є ряд підпри-ємств, які занепадають, мають значну заборгованість по заробітній пла-ті та до бюджетних фон-дів. ВАТ "Макошинський завод "Сільгоспмаш" заборгував 700 тис. грн., з них 150 тис. грн. - невиплачена заробітна плата. Новий директор, призначений на початку березня нинішнього року, був звільнений уже через п'ять місяців. Нині обов'язки керівника виконує головний інженер. Ситуація на підприємстві непроста.
Згідно з програмою приватизації у нинішньому році 51 відсоток акцій цього підприємства повинні бути продані на аукціоні. Перший аукціон бажаючих придбати контрольний пакет акцій не виявив. Другий аукціон повинен відбутися через три тижні, але станом на 16 серпня конкретних покупців немає. Втретє продаж акцій у такому обсязі (51 відсоток в одному пакеті) не відбудеться, будуть викидатися на ринок лише роздріблені пакети акцій. До чого це може призвести? Буде роздріблене підприємство, може відбутися реалізація майна, обладнання, основних засобів тією чи іншою групою власників, що скуплять невеликі пакети акцій. Завод розтягнуть. Райдержадміністрація категорично виступає проти такої приватизації. Сьогодні триває пошук нормального, цільового інвестора, щоб контрольний пакет акцій цього потужного підприємства потрапив у надійні руки. Адже конкурентів в Україні йому немає. Планується вартість контрольного пакета зменшити за рахунок послаблення зобов'язань по кредиторській заборгованості, а також навантаження при закупівлі нового обладнання. Фактично контрольний пакет коштуватиме близько 600 тис. грн.
Одним з безнадійних підприємств у районі є дільниця "Киселівкаторф". На сьогоднішній день у зв'язку з відсутністю сировинної бази підприємство було занесене до переліку на ліквідацію. Міністерство палива та енергетики 23 червня цього року видало наказ №343, згідно з яким на закриття дільниці "Киселівкаторф" виділено 6,8 млн. грн., у тому числі на подолання негативних соціальних наслідків - 2 млн. грн., а решта - на перепрофілювання підприємства, проведення рекультивації земель, де відбувався видобуток торфу.
Менський завод продтоварів знаходиться у підпорядкуванні керуючої Господарським судом у Чернігівській області Н.В.Марусіченко. Вартість його на сьогодні складає 285 тис. грн. - оцінка майна була проведена чернігівською товарною "Агропромбіржею". Торги з продажу цього підприємства відбулися 15 квітня нинішнього року. Переможцем торгів було визнане київське ЗАТ "Чібіс", воно запропонувало найбільшу суму - 1 млн. 80 тис. грн. Але вказану суму у встановлені терміни не виплатило. Торги були визнані недійсними. 25 травня відбулося засідання ради кредиторів Менського заводу продтоварів, на якому вирішено передати майно підприємства у розпорядження третій, незацікавленій стороні, яка б розрахувалася із боргами і мала право розпоряджатися частиною майна. Господарський суд цього рішення не підтримав, тож доля заводу сьогодні залишається невизначеною. Хоча вже не перший рік деякі приміщення заводу орендує ТОВ "Мена - Фрут", тут працює цех по виробництву консервної продукції. Березнянське відділення заводу продтоварів придбав житель селища, приватний підпри-ємець О.В.Кузьменко, планує налагодити там якесь виробництво.
Консервний завод у Мені не працює вже сьомий рік. На мою думку, відновити виробництво тієї продукції, яку там випускали раніше, неможливо. Майно зіпсувалося через тривалий простій, відсутність експлуатації. Необхідно або перепрофілювати виробництво, або замінити технологічне обладнання. Якщо три роки тому заводом цікавилися потенційні інвестори (але не могли зійтися у ціні з виробничо-заготівельним управлінням облспоживспілки), то нині бажаючих придбати підприємство немає. До того ж під'їзні залізничні колії до заводу демонтовані...
Завод по виготовленню картоплі фрі почав будуватися у 1998 році за підтримки банку "Україна" в межах комплексної програми "Відродження картоплярства в Україні". Підприємство могло випускати до двох тонн готової продукції на добу. Умови кредитування були порушені банком, а згодом він збанкрутував - доля заводу перекреслена. Вартість недобудованого об'єкту складає близько 12 млн. грн. Аби завод добудувати і розпочати виробництво, необхідно близько 78 млн. грн. Бажаючих вкласти такі інвестиції немає. Безнадія.
- Але ж деякі підприємства відродилися?
- Після кількарічного простоювання налагодив роботу менський МПК "Придеснянський". Має дозвіл на переробку м'яса і випуск ковбасних виробів. У підприємство вкладені чималі інвестиції (на ремонт приміщень, введення в експлуатацію технологічного обладнання, заміну інженерних мереж), тому комбінат нині працює збитково. Для виходу з ситуації необхідно нарощувати обсяги виробництва, а для цього - збільшити обсяг закупівель м'яса у населення.
ТОВ "Дааліс" (менський льонозавод) відновило переробку льону років зо два тому. Дедалі більше розширює обсяги. Працює як із сільгоспвиробниками Менщини, так і інших районів. До того ж, ТОВ посіяло льон самостійно на площі більше 100 гектарів. Перспектива очевидна. - Вважаю, що ситуація на будь-якому під-приємстві залежить перш за все від його керівника, - зауважує Володимир Улянович. - Від того, як він зміг адаптуватися у ринкових умовах. Без проявлення ініціативи, пошуку нових технологій, залучення інвестицій робота того чи іншого підпри-ємства приречена на невдачу. Адже змогли утриматися на плаву у нових економічних умовах ТОВ "Менський сир", "Нептун", ВАТ "Нямуно банга - Мена", ЗАТ "Сівер", а також ВАТ "Березнянське заводоуправління". Дякуючи їм, на сьогод-нішній день завдання програми соціально-економіч-ного розвитку району виконуються, обсяги виробництва за останній рік загалом по району зросли.
Але ж є ряд підпри-ємств, які занепадають, мають значну заборгованість по заробітній пла-ті та до бюджетних фон-дів. ВАТ "Макошинський завод "Сільгоспмаш" заборгував 700 тис. грн., з них 150 тис. грн. - невиплачена заробітна плата. Новий директор, призначений на початку березня нинішнього року, був звільнений уже через п'ять місяців. Нині обов'язки керівника виконує головний інженер. Ситуація на підприємстві непроста.
Згідно з програмою приватизації у нинішньому році 51 відсоток акцій цього підприємства повинні бути продані на аукціоні. Перший аукціон бажаючих придбати контрольний пакет акцій не виявив. Другий аукціон повинен відбутися через три тижні, але станом на 16 серпня конкретних покупців немає. Втретє продаж акцій у такому обсязі (51 відсоток в одному пакеті) не відбудеться, будуть викидатися на ринок лише роздріблені пакети акцій. До чого це може призвести? Буде роздріблене підприємство, може відбутися реалізація майна, обладнання, основних засобів тією чи іншою групою власників, що скуплять невеликі пакети акцій. Завод розтягнуть. Райдержадміністрація категорично виступає проти такої приватизації. Сьогодні триває пошук нормального, цільового інвестора, щоб контрольний пакет акцій цього потужного підприємства потрапив у надійні руки. Адже конкурентів в Україні йому немає. Планується вартість контрольного пакета зменшити за рахунок послаблення зобов'язань по кредиторській заборгованості, а також навантаження при закупівлі нового обладнання. Фактично контрольний пакет коштуватиме близько 600 тис. грн.
Одним з безнадійних підприємств у районі є дільниця "Киселівкаторф". На сьогоднішній день у зв'язку з відсутністю сировинної бази підприємство було занесене до переліку на ліквідацію. Міністерство палива та енергетики 23 червня цього року видало наказ №343, згідно з яким на закриття дільниці "Киселівкаторф" виділено 6,8 млн. грн., у тому числі на подолання негативних соціальних наслідків - 2 млн. грн., а решта - на перепрофілювання підприємства, проведення рекультивації земель, де відбувався видобуток торфу.
Менський завод продтоварів знаходиться у підпорядкуванні керуючої Господарським судом у Чернігівській області Н.В.Марусіченко. Вартість його на сьогодні складає 285 тис. грн. - оцінка майна була проведена чернігівською товарною "Агропромбіржею". Торги з продажу цього підприємства відбулися 15 квітня нинішнього року. Переможцем торгів було визнане київське ЗАТ "Чібіс", воно запропонувало найбільшу суму - 1 млн. 80 тис. грн. Але вказану суму у встановлені терміни не виплатило. Торги були визнані недійсними. 25 травня відбулося засідання ради кредиторів Менського заводу продтоварів, на якому вирішено передати майно підприємства у розпорядження третій, незацікавленій стороні, яка б розрахувалася із боргами і мала право розпоряджатися частиною майна. Господарський суд цього рішення не підтримав, тож доля заводу сьогодні залишається невизначеною. Хоча вже не перший рік деякі приміщення заводу орендує ТОВ "Мена - Фрут", тут працює цех по виробництву консервної продукції. Березнянське відділення заводу продтоварів придбав житель селища, приватний підприємець О.В.Кузьменко, планує налагодити там якесь виробництво.
Консервний завод у Мені не працює вже сьомий рік. На мою думку, відновити виробництво тієї продукції, яку там випускали раніше, неможливо. Майно зіпсувалося через тривалий простій, відсутність експлуатації. Необхідно або перепрофілювати виробництво, або замінити технологічне обладнання. Якщо три роки тому заводом цікавилися потенційні інвестори (але не могли зійтися у ціні з виробничо-заготівельним управлінням облспоживспілки), то нині бажаючих придбати підприємство немає. До того ж під'їзні залізничні колії до заводу демонтовані...
Завод по виготовленню картоплі фрі почав будуватися у 1998 році за підтримки банку "Україна" в межах комплексної програми "Відродження картоплярства в Україні". Підприємство могло випускати до двох тонн готової продукції на добу. Умови кредитування були порушені банком, а згодом він збанкрутував - доля заводу перекреслена. Вартість недобудованого об'єкту складає близько 12 млн. грн. Аби завод добудувати і розпочати виробництво, необхідно близько 78 млн. грн. Бажаючих вкласти такі інвестиції немає. Безнадія.
- Але ж деякі підприємства відродилися?
- Після кількарічного простоювання налагодив роботу менський МПК "Придеснянський". Має дозвіл на переробку м'яса і випуск ковбасних виробів. У підприємство вкладені чималі інвестиції (на ремонт приміщень, введення в експлуатацію технологічного обладнання, заміну інженерних мереж), тому комбінат нині працює збитково. Для виходу з ситуації необхідно нарощувати обсяги виробництва, а для цього - збільшити обсяг закупівель м'яса у населення.
ТОВ "Дааліс" (менський льонозавод) відновило переробку льону років зо два тому. Дедалі більше розширює обсяги. Працює як із сільгоспвиробниками Менщини, так і інших районів. До того ж, ТОВ посіяло льон самостійно на площі більше 100 гектарів. Перспектива очевидна.

ІРИНА ПРИМАК.





Проблема

У МЕНІ МАЄ ВІДКРИТИСЯ НОВА ПЕКАРНЯ. А ХЛІБОКОМБІНАТ РСС, СКОРІШ ЗА ВСЕ, ВЖЕ НЕ ПРАЦЮВАТИМЕ

Під’їжджаючи до хлібокомбінату, думала побачити дикі зарості, оскільки з кінця лютого нинішнього року це підприємство не випускає ніякої продукції. Ворота були замкнені, ніде ні душі. Через паркан розглядаю подвір’я заводу. Нормально, непрохідних хащ нема.
Звідкілясь узявся по ту сторону паркану ще не старий чоловік. Розговорилися, назвався охоронцем:
– Нас тут четверо працює, цілодобово і позмінно з того дня, як завод припинив випікати хліб. Та зарплати ще ніхто з нас і копійки не отримав. Попередили директора райспоживспілки, що до першого вересня ще почекаємо, а тоді звернемося до суду.
– Як Ви думаєте, комбінат колись має за-працювати?
– Не знаю. Мабуть, що ні. Старе тут усе, допотопне, нікому таке обладнання не треба. Он, кажуть, «Інтерагросистема» планує випікати хліб. Щось там уже і будують...
На території колишнього комбікормового заводу, біля одного з гаражів кипіла робота: будівельники зводили додаткове приміщення. На останній колегії райдержадміністрації зазначалося, що ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» планує вже цього року запустити пекарню по випуску хлібобулочних виробів. А зараз хліб чернігівський і київський можна купити на базарах. Працюють міні-пекарні у ск «Бірківський», «Куковицький», ТОВ «Агрофірма «НІКА» та у приватного підприємця з Мени В.П.Дорошенка. Щось конкретне дізнатися від будівельників, які були зайняті на реконструкції колиш-нього гаража, не вдалося.
– Цей об’єкт є приватною власністю. Питайте у начальства, – сказали.
З неофіційних джерел дізналася, що реконструкція і добудова складу під готову продукцію триває вже три місяці. Ще на два залишилося роботи. При-дбано дещо з обладнання по випіканню хліба.
За конкретною інформацією звернулась до за-ступника генерального директора ЗАТ «Корпорація «Інтерагроситема» М.Г.Макаренка:
– Більш точне пояснення з цього питання ви можете отримати від нашого генерального директора С.В.Юхименка. Але він у Чернігові, з ним треба заздалегідь домовлятися про інтерв’ю, – така була рекомендація Михайла Григоровича.
Мої намагання хоча б по телефону зв’язатися з Сергієм Володимировичем виявилися марними.
Яка ж доля очікує колишній хлібокомбінат? Голова райспоживспілки, якій підпорядковане вже «мертве» підприємство, О.П.Пономаренко сказав:
– На жаль, ніяких перспектив щодо відродження заводу нема. Приїздили і свої, і чужі люди, котрі мали намір взяти це підприємство в оренду або ж купити, але поверталися ні з чим. Так і стоїть хлібокомбінат без діла. Усе там збережене, охороняється.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.